Теодор Більгарц

Білгарц навчався в середній школі у рідному місті Зігмарінген. З юних років проявляв інтерес до ентомології. Вивчав філософію протягом двох років в Університеті Фрайбурга. Далі вивчав медицину в університеті Тюбінгена, і у 1847 році він виграв премію медичного факультету за дисертацію про кров безхребетних.[3] Закінчив університет в 1848 році з фахом патологоанатом.[4] Після закінчення зайняв посаду начальника відділення Патології в Університеті Фрайбурга.[3]

У 1850 році він супроводжував свого колишнього вчителя, Вільгельма Грізінгера, в Єгипет і став першим завідувачем хірургії у медичній школі та лікарні Каср-ель-Айні у Каїрі. Також обіймав посаду старшого консультанта у відділі медицини внутрішніх органів, а також служив в армії, де він досяг звання підполковника.[3] У 1851 році Білгарц виявив гельмінта, що жив у тонкій кишці єгипетянина.[5] Крім того під час розтину трупа, він виявив подібного черв'яка, який був причиною шистосомоза. Спочатку вид гельмінта назвали Distomum haematobium. Згодом було відзначено, що тільки одна з присосок містила порожнину рота[6] і в 1856 році Генріх Меккелем фон Гемсбах запропонував, щоб організм перейменовати у Bilharzia haematobium.[3] У 1858 році Weinland запропонував родову назву Schistosoma («грец. розділене тіло»). Після цього назва виду Schistosoma haematobium була офіційно прийнята Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури.[6] У 1853 році Білгарц став головним лікарем, а в 1856 році призначений професором анатомії.

Він помер у 1862 році від ускладнень черевного тифу після повернення до Каїру з експедиції у Массауа, у віці 37 років. Похований в Каїрі.[7]