Теорба

Теорба відрізняється від звичайної лютні великим корпусом та довгим грифом, а також більшою кількістю басових (бурдонних) струн, які удвічі довші від басових струн лютні. Таким чином, інструмент має 2 колкових механізми та два резонансні ящики.

З'явилась у середині XVI століття у зв'язку з необхідністю розширення списку інструментів басового діапазону в опері та інших музичних творах. Теорба — ансамблевий інструмент, на ній також супроводжували спів. Винахідник теорби — Антоніо Барді (італ. Antonio Bardi).

В XVII — початку XVIII століття теорба була розповсюджена не тільки в Італії, але й у Британії та Німеччині й Голландії. Але з часом теорба перестала відповідати новим виконавським вимогам та була менш пристосована до нових акустичних умов великих будівель епохи бароко. Можливо, тому в середині XVIII століття вона вийшла з ужитку (останній виконавець на теорбі згадується як член Віденської капели в документах 1755 року).

На теренах Речі Посполитої й України зокрема, теорба перетворилась на торбан, інструмент трохи іншої будови і призначений для супроводження співу, який часто плутають із теорбою.

Як правило, теорби мають 14 хорів струн, хоча на деяких інструментах знайдемо 15 чи навіть 19 хорів (Капсбергер).

На теорбі грають так само, як на лютні — притискаючи лівою рукою струни до грифа, вкорочуючи струни і таким чином видобуваючи ноти різної висоти, відтворюючи мелодії, басові ходи чи акорди. Права ж грає щипком, як на ренесансній лютні чи сучасній класичній гітарі.

Найбільш суттєві відмінності між технікою гри на теорбі та лютні в положенні великого пальця правої руки. На теорбі він протиставляється долоні, на відміну від гри на ренесансній лютні — де його положення — під рештою пальців. Як правило, при грі на теорбі великий палець повністю відповідає за гру на басових струнах. Гра відбувається м'якою частиною пальців, хоч є і випадки гри нігтями, як це рекомендували Піккініні, Томас Мейс чи Сільвіус Леопольд Вайс. Використання нігтів пропонувалось в контексті ансамблевої гри, де якість тону підпорядковується гучності інструмента[1].

Твори для теорби створювала низка європейських композиторів, серед яких —

• Беллерофонте Кастальді (1580—1649)
• Жан-Батіст Безар (1567—1617)
• Йоган Єронім Карсбергер (1580—1651)
• Алессандро Піччіні (1566—1638)

• 
  Людовіко Лана. «Портрет Джироламо Валеріані з теорбою»
• 
  Антіведуто Граматіка. «Музи́ка з теорбою».
• 
  Герард Терборх. «Панянка грає на теорбі для двох кавалерів»
• 
  Франсіско Праділья. «Пісня про кохання» або «Пісня мавра»

• ^{[недоступне посилання з липня 2019]} стаття в БСЭ
• Теорба^{[недоступне посилання з липня 2019]} — стаття в Музикальному словнику.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Теорба

• Торбан — різновид теорби, поширений із першої половини XVIII до початку XX століття в Україні, Польщі та Росії.
• Лютня
• Канцона