Теплове забруднення

Будь-яка теплова машина характеризується величиною ККД, що показує відношення корисної роботи до затраченої енергії. ККД на сучасних АЕС становить приблизно 30-35 %, а на ТЕЦ — 35-40 %. Це означає, що більша частина теплової енергії (60-70 %) викидається в навколишнє середовище[1][2]. Транспорт, що працює на ДВЗ, і споживає основну частину нафтопродуктів, також робить значний внесок у теплове забруднення.

Врешті-решт уся енергія від викопних вуглеводнів (нафта, вугілля, газ, торф) і урану перетворюється на тепло, викликаючи теплове забруднення атмосфери і водних ресурсів.

Теплове забруднення є причиною створення теплових островів, місцевої (штучної) інверсії температур над джерелом, що призводить до розвитку мікроциркуляцій атмосфери, зміни мікроклімату й ускладнення механізму перенесення забруднень.

Виникають проблеми в річках і прибережних океанічних водах. Зазвичай таке забруднення пов'язане з використанням природних вод як охолоджувальних агентів у промислових процесах, наприклад на електростанціях. Вода, що повертається у водойми, тепліша від початкової і, отже, містить менше розчиненого кисню. Одночасно нагрівання середовища збільшує інтенсивність метаболізму її мешканців, а, значить, їх потребу в кисні. Якщо температура води, що скидається незначно відрізняється від температури води у водоймі, то ніяких змін біотичного компоненту екосистеми може не відбутися. Якщо ж температура підвищується істотно, то в біоті можуть відбутися серйозні зміни. Наприклад, для прохідних риб типу лосося бідні киснем ділянки річок стають непереборними перешкодами, і зв'язок цих видів з нерестовищами переривається.

Змінюються фізичні властивості води, що несприятливо впливає на мешканців водойм. Основним фактором погіршення її якості є зниження розчинності кисню, яка зменшується на одну третину за температури 30 °С, викликаючи евтрофікацію водойм і їх видового складу.

Збільшується температура підземних вод, порівняно з фоновими значеннями. Теплове забруднення супроводжують, як правило, зменшення вмісту кисню у воді, змінення її хімічного і газового складу, цвітіння води і збільшення вмісту у воді мікроорганізмів. Теплове забруднення підземних вод обумовлюється як надходженням у водоносні горизонти нагрітих стічних вод з поверхні, так і включенням вод нижчих горизонтів унаслідок затрубних перетоків.

Викиди тепла в навколишнє середовище в центрах великих міст призводять до підвищення температури повітря на 2-3 °С, порівняно з периферією.

Теплові забруднення середовища проживання виникають у місцях використання різних енергоносіїв. Найзначнішими джерелами теплового забруднення середовища є ТЕС і АЕС, а в останнє десятиліття ще й дата-центри мережевих гігантів Google, Facebook та інших, а також великі майнінгові ферми^{[джерело не вказане 1478 днів]}. Основна частка теплових скидів ТЕС і АЕС припадає на системи конденсації відпрацьованої пари турбін. Споживання води в системі конденсації пари на ТЕС становить до 150 л/(кВт·год), що пояснюється обмеженням нагріву охолоджувальної води на величину не більше 10°С . При цьому нагрів води в природних водоймах, куди скидається теплота, не повинен перевищувати 5 °С узимку і 3 °С влітку.[3]

Основним способом зниження теплового забруднення є поступова відмова від викопного палива і перехід на відновлювану енергію, що використовує природні джерела енергії: світло, вітер і гідроресурси. Допоміжним заходом може бути перехід від економіки суспільства споживання до ресурсної економіки.

Саймон Купер (Simon Kuper) 2011 року в зв'язку з конференцією ООН зі зміни клімату в Дурбані писав, що явно відсутня при цьому готовність до дій світової спільноти навряд чи пов'язана з нечисленними голосами кліматичних скептиків. Було б великою помилкою вважати, що політичні рішення, зокрема й пов'язані зі ставленням до зміни клімату, дійсно пов'язані з науковими уявленнями про цей феномен.[4]

Купер посилається на тезу Даніеля Заревіца (Daniel Sarewitz), згідно з якою політичні інтереси і бажання перетворень з низки екологічних питань у 1970-х роках були значно сильнішими, ніж наявні в той час наукові дані з відповідних питань порівняно з тим, що ми знаємо про них сьогодні.[4] Це ж стосувалося і кліматичної політики: тут у наявності були не стільки наукові дослідження, скільки політичні інтереси. Саме тому політичні конфлікти інтересів на той час мали бути винесені на громадське обговорення[5].

На думку соціолога Метью Нісбета, ставлення до кліматичної політики і до зміни клімату в США перетворилося, подібно до ставлення до податкової політики, права на носіння зброї і законодавства про аборти, в політичний і соціальний маркер. Майк Галм також пов'язує ставлення до кліматичних змін і кліматичний скептицизм не стільки з наукою, скільки з різним світоглядом і переконаннями, через що можливість переконати опонентів у таких суперечках обмежена.[6]

Купер підкреслює, що навряд чи прихильники теорії керованої людиною зміни клімату чисельно перевищують скептиків. Істотним фактором глобальної бездіяльності з кліматичних питань є неготовність більшості до дій[4].

• Теплове забруднення // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 173.