Територія

Теритóрія (лат. territorium — область, територія; від terra — земля) регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю[1]. Територія є об'єктом конкретної діяльності.

Також: Адміністративна одиниця держави, яку тимчасово впроваджено в малорозвинених регіонах до часу, поки не буде відмічено економічного, демографічного та політичного зросту настільки, щоб можна було регіоном управляти так, як у зорганізованих розвинутих регіонах країни, як наприклад, у Канаді та Австралії.

Територія населеного пункту — сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту.

Території у міжнародному праві

За видами правового режиму території поділяються на 3 основні категорії:

Території у містобудуванні

Планування територій — процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень.

Детальний план території містобудівна документація, яка розробляється для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів.

Схема планування території — містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин.

Генеральна схема планування території України — містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України.

Проект забудови територій — містобудівна документація|документація, що поєднує властивості містобудівної та проектної документації, яка розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд.

Див. також

Примітки

  1. (рос.) Алаев Э. Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. — М.: Мысль, 1983.

Література

  • Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А. П. Голиков, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К.: Либідь, 1996.
  • Заставний Ф. Д. Географія України. — Львів: Світ, 2002.
  • В. С. Ржевська. Канали міжнародні // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Соціальна екологія. Навчальний посібник (за ред. Л. П. Царика). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.
  • Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. — Одеса: Астропринт, 2001.
  • Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методика. — Одеса: Астропринт, 2005.
  • Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. — Львів, Видавництво ЛНУ, 2003.
  • (рос.) Исаченко А. Г. География в современном мире: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1998.
  • (рос.) Экология города / под редакцией Стольберга Ф. В. — К.: Либра, 2000.
  • (рос.) Международное право. — М., 2000.
  • (рос.) Минц А. А. Экономическая оценка естественных ресурсов. — М.: Мысль, 1982.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.