Технопедагогіка

Техно-педаго́гіка ( від грец. τεχνη  — майстерність, техніка;  та грец. παιδαγωγική — виховання) — підхід у навчанні, який об'єднує технології та педагогіку як сукупність потенціалів, що слугують трансформації освітніх модальностей та процесів навчання як окремих індивідуумів, так їх колективів. В основі цих проблем та підходів лежить широко нюансована дискусія про тісні та складні зв'язки між використанням та можливостями технологій, з одного боку, і різними ментальними моделями, з іншого, та виявлення потреби в системах, в яких повинна працювати технологія[1].

В основному, техно-педагогіка — це викладання за допомогою сучасних технологічних інструментів та забезпечення того, щоб технології допомагали у освітньому процесі.

Визначення техно-педагогіки з'явилось відносно недавно (2005 р.). Цей термін походить від назви курсу, розробленого професором Бруно Поелхубером (Bruno Poellhuber), який в даний час викладає в Університеті Монреаля[2].

Основною парадигмою техно-педагогіки є використання ідеї 4A (anywho,  anyhow, anytime, anything) — навчання будь-кого, у будь-якому місці, у будь-який час і для будь-яких потреб[3].

Примітки
  1. La technopédagogie | La classe de Lucie (fr-FR). Процитовано 25 листопада 2019.
  2. Langlais, Bianka. Accueil. Technopédagogie (fr-FR). Процитовано 25 листопада 2019.
  3. Qu'est ce que la technopédagogie?. GlobalBPA (fr-FR). 19 лютого 2017. Процитовано 25 листопада 2019.

Література
  • Philippe Bihouix et Karine Mauvilly (2016). Le Désastre de l'école numérique. Plaidoyer pour une école sans écrans, Seuil.
  • Derouet, J-L. (1988). La profession enseignante comme montage composite: les enseignants face à un système de justification complexe. Éducation permanente, 96.
  • Duchâteau, C. (1992). L'ordinateur et l'école ! Un mariage difficile ?. Namur: CeFIS, Facultés N-D de la Paix.
  • Duchâteau, C. (1994b).Socrate au pays des ordinateurs. Bulletin trimestriel de l'EPI, 74, 159—177. Paris : Éditions de l'Epi.
  • Duchâteau, C. (1995a). The computer: ally or alien. In D. Watson et D. Tinsley. (Eds.), Integrating Information Technology into Education, (p. 13-26). London: Chapman & Hall.
  • Duchâteau, C. (1995b). Enseigner l'informatique à l'université à de futurs utilisateurs. In 50 ans d'informatique. 25 ans d'informatique dans l'enseignement, (p. 1-12). Fribourg: Université de Fribourg.
  • ERTI, (1995). Une éducation européenne. Vers une société qui apprend. Bruxelles: The European Round Table of Industrialists.
  • Hodgson, B. (1995). The role and needs of mathematics teachers using IT. In D. Watson et D. Tinsley. (Eds.), Integrating Information Technology into Education, (p. 23-37). London: Chapman & Hall.
  • Lasfargue, Y. (1988). Technojolies, technofolies ?. Paris: Les Éditions d'organisation.
  • Lafontaine, D., Grisay, A., et Orban, M. (1987). Enseignement et enseignants: mutations et perspectives à l'heure des nouvelles technologies. Liège: Laboratoire de Pédagogie Expérimentale, Université de Liège.
  • Meirieu, P. (1989). Enseigner, scénario pour un métier nouveau. Paris : Éditions ESF.
  • Mœglin, P. (2010). Les Industries éducatives. Paris: Puf, Que sais-je ?
  • Fountain Renée. Wiki Pedagogy in Revue Profetic. Dossiers technopédagogiques. Universités du Québec
  • Un paysage en évolution: pédagogie, technologie et nouveau terrain d'innovation dans le monde numérique. Étude portant sur l'innovation locale dans les consiels scolaires participants. Rapport final
  • Coen, P.-F. (2011). Apport des technologies pour l'apprentissage: entre mirage et miracle. In. S. Boéchat-Heer & B. Wentzel (Eds.). Génération connectée: quels enjeux pour l’école ? pp. 91-108. Bienne: Actes de la recherche, Haute école pédagogique BEJUNE.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.