Тинянов Юрій Миколайович
| Юрій Миколайович Тинянов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Юрий Николаевич Тынянов | ||||
 | ||||
| Народився |
6 (18) жовтня 1894 Резекне, Латвія | |||
| Помер |
20 грудня 1943 (49 років) Москва ·розсіяний склероз | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Громадянство |
 Російська імперія,  СРСР | |||
| Діяльність | прозаїк, літературознавець | |||
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет (1918)[1] | |||
| Мова творів | російська | |||
| Magnum opus | Поручик Кіже | |||
| У шлюбі з | Лія Абелівна Зільберd | |||
| Діти | Inna Tynyanovad | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Тинянов Юрій Миколайович у Вікісховищі | ||||
Ю́рій Микола́йович Тиня́нов (рос. Юрий Николаевич Тынянов; * 6 (18) жовтня 1894, місто Рєжиця, нині Резекне, Латвія — † 20 грудня 1943, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець.
Твори
- Літературознавці праці:
- «Достоєвський і Гоголь» (1921),
- «Проблема віршованої мови» (1924),
- збірка «Архаїсти і новатори» (1929).
- Історико-біографічні романи:
- «Кюхля» (1925),
- «Смерть Вазір-Мухтара» (1927—1928) — про Олександра Грибоєдова,
- «Пушкін» (частини 1—3, 1935—1943, не закінчив).
- Повісті та оповідання:
- «Підпоручик Кіже» (1928),
- «Воскова персона» (1931),
- «Малолітній Вітушишников» (1933).
Подіям в Україні присвятив оповідання «Чернігівський полк чекає» (1932).
Нагороди
Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Див. також
Література
- Радецька М. М. Тинянов Юрій Миколайович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с. — С. 248.
Примітки
- Каверин В. А. Тынянов // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 7.
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.