Тирличеві

Родина бере свою назву від роду Gentiana (тирличник), названого на честь іллірійського царя Гентія.

Тирличеві поширені переважно у помірно теплих та субтропічних регіонах обох півкуль, частково також у гірських районах тропіків.

Тирличеві можна зустріти від тропіків до снігів Арктики; вони ростуть у тундрі, у степах, у лісах різних типів та широт, на луках, болотах, по берегах водойм, але особливо їх багато у горах, у альпійському поясі, у яких вони часто переважають. Широке поширення тирличевих по усіх континентах (крім Антарктиди) говорить про те, що ця древня родина рослин сформувалося ще у період, коли континенти становили єдиний материк.

Антуан Лоран де Жюссьє описав родину вперше у 1789 році.

Стебло

витке, зрідка більш-менш прямостояче. Характерною анатомічної рисою родини є наявність у провідній системі стебла внутрішньої флоеми.

Листки

прості, цілокраї, розміщення супротивне (за винятком роду Swertia).

Квітка

великі, поодинокі, зібрані по 2-4 у пазушних або верхівкових напівзонтиках, або зрідка у верхівкових, майже головчатих суцвіттях. Чашечка 4-5-роздільна, віночок лійкоподібний, тичинок 5, прикріплені нитками до трубки віночка. Забарвлення пелюсток різноманітне — білого, жовтого, рожевого, червоного, помаранчевого, блакитного, синього кольору, а у мексиканської «квітки смерті» (Flor del Muerte), як там називають Lisianthus nigrescens, квітки чорні, лише при деякому освітленні вони здаються іноді злегка червоними.

Плід

переважно коробочка, яка відкривається по швах зав'язі.

• Gentian Research Network(англ.)
• УРЕ

• Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н. Г. Холодного; Редкол.: Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.(рос.)