Титу Майореску

Титу Майореску народився 15 лютого 1840 місті Крайова. Його мати, Марія Попазу, була сестрою вченого-єпископа міста Карансебеш, Йоана Попазу. Батько, Йоан Майореску, син трансильванського селянина, теолог за освітою, був учителем і інспектором шкіл в різних містах Румунії. У 1846-1848 Тита вчиться в початковій школі Крайова, потім в Брашов. У 1850 сім'я переїжджає до Відня, де Тита вчиться в гімназії, а потім у вищому навчальному закладі Терезіанум, яке закінчив у 1858.

Отримав докторський ступінь в Гессенського університеті, продовжував навчання в Сорбонні. Після повернення до Румунії в 1862 став професором Ясського університету, а в 1863-1867 був його ректором. У 1867 заснував журнал «Конворбірі Літераре» з 1877 — редактор консервативної газети «Тімпул» з 1879 — член Румунської академії. Був керівником літературного гуртка «Жунімя». Неодноразово обирався депутатом румунського парламенту, займав пост міністра культури і народної освіти. З 1884 по 1909 — професор Бухарестського університету, в 1892-1897 — ректор. У 1912-1914 — прем'єр-міністр Румунії.

Помер 18 червня 1917 в Бухаресті від серцевої хвороби.

Філософська концепція Майореску представляла собою еклектичний синтез поглядів Канта, Гербарта, Фішера, Шопенгауера. В естетиці відстоював принципи «мистецтва для мистецтва», стверджував, що «сутність мистецтва полягає у вигадці».

Друкувався з 1859

Ім'я Майореску носить ліцей в Кишиневі

• O cercetare critică asupra poeziei române (1867)
• În contra direcției de astăzi în cultura română (1868)
• Direcția nouă în poezia și proza română (1872)
• Comediile domnului Caragiale (1885)
• Eminescu și poeziile sale (1889)
• Povestirile lui Sadoveanu (1906)
• Poeziile lui Octavian Goga (1906)
• Retori, oratori, limbuți
• Beția de cuvinte

• Jurnal, se întinde pe zece volume, e cel mai lung jurnal intim din literatura română
• Scrieri de logică, restituite de Alexandru Surdu, Editura științifică și enciclopedică, 1988
• Istoria politică a României sub domnia lui Carol I ediție de Stelian Neagoe, București, Editura Humanitas, 1994
• Discursuri parlamentare cu priviri asupra dezvoltării politice a României sub domnia lui Carol I, vol.I-V, studiu introductiv, îngrijire de ediție, note și comentarii de Constantin Schifirneț, Editura Albatros, 2001-2003

• Simion Mehedinți, Titu Maiorescu. Bucuresti, 1925.
• Eugen Lovinescu, Titu Maiorescu, studiu monografic, (I—II, 1940)
• Eugen Lovinescu, T. Maiorescu și contemporanii lui (I—II, 1943—1944)
• Eugen Lovinescu, T. Maiorescu și posteritatea lui critică, (1943)
• Nicolae Manolescu, Contradicția lui Maiorescu, București, 1970

• Viețile scriitorilor români: «Contradicția lui Maiorescu», 13 martie 2011, Adevărul
• Titu Maiorescu, destinul omului modern | Constantin Schifirneț, 14 februarie 2013, Adevărul
• Titu Maiorescu, teoreticianul formelor fără fond, 1 iunie 2009, Ziarul Lumina

«Domnule Eminescu, numirile pe care le fac trebuie să fie ireproșabil de corecte», 18 martie 2008, Ion Mitican, Ziarul Lumina

• Майореску, Тит // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)