Тихе (Солонянський район)

Селище Тихе знаходиться на відстані 1 км від села Петриківка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.

• Погода в селищі Тихе
• Між сучасними селами Олександропіль (Лугова) та Долинським (Близниці) і  Петриківкою та Михайлівкою (Краснокуцьким)  на рубежі ХVІІІ – ХІХст. виникла економiя нiмцiв - колонiстiв Захар"язiв (Сахар"язів). Економія зростала швидкими темпами: паровий млин, маслобойня, просорушка, цегельня… Цегла Захар"язiв з позначкою Z знаходиться в Олександропільському шкільному музеї. Мовчазним свідком лишилось і кладовище з похилими католицькими хрестами зарощими очеретом де протікає пересихаючий струмок. Отже, підійти можливо лише в кінці літа. Крім робітників – наймитів в економії працювали й жителі навколишніх сіл. Поля Захар"язiв обнесені валом та ровом (частково збереглися на околиці Олександрополя та між Олександрополем та Петриківкою)   На зоранiй землi волами сiяли жито, ячмiнь, гречку.. Широко практикували посiви жита, якi iнодi сiяли по стернi, розпушенiй розпашкою. Воно давало врожаї на грунтi непридатному для вирощування пшеницi. В такий спосiб пiдготовлялось поле й для внесення в грунт насiння ячменю.   В 1918 роцi робiтники - наймити економiї нiмцiв - колонiстiв Захар"язiв (Тихе) та жителi навколишнiх сiл (Олександропiль та Петрикiвка) нацiоналiзували економiю, а потiм роздiлили її. Захар"яз викликав каральний загiн з окупацiйних австрiйських вiйськ на чолi колишнього офiцера - чорносотенця Чернова Андрiя Iвановича. Десь опiвднi на околицях села пролунали пострiли, завалували собаки, почулися викрики на чужiй мовi. То окупанти прямували в село Петрикiвка i зганяли на майдан всiх чоловiкiв, ставили iх у шеренгу перед наведеними гвинтiвками i кулементами. Недоiхавши десяток крокiв  до шеренги, вiн пiднявся на стремена i закричав: “Шапки долой, мерзавцы! Всех запорю!” Один з офiцерiв, незлазячи з коня, витяг з кишенi аркуш паперу i став викрикувати прiзвища зачинщикiв. Бiльшiсть з названих ним людей не вийшла - iх тут не було, а тi, хто виходив з гурту, роздягалися до пояса, як велiли карателi. Спочатку iх примушували бити один одного, а потiм iх били карателi. При цьому допитувались, хто ще з односельчан   посягав на “священну власнiсть”. . Закатованих кинули до льоху, а рештi наказали розiйтися i повернути все, що взяли, й не  виходити на вулицi до ранку. Карателi стали грабувати селян. Більше 30 осіб розстріляно і скинуто в одну братьську могилу на кладовищі с.Долинське (в правому кутку кладовища блищому до ставка). Було розстріляно Олійника Сергія та Лебідя - (зі спогадів Лаврушко Ївги Семенівни,1908 року народження)  В цей час в  1918 роцi було органiзовано повстансько - партизанський загiн, чисельнiстю 100 чоловiк (з сiл Бутовичiвка, Михайлiвка, Павлiвка, Петрикiвка, Олександропiль, Тихе). Очолили цей загiн брати Тимофiй i Михайло Iльченки. Загiн нападав на ворожi гарнiзони й обози, вiв боротьбу з австро - нiмецькими окупантами. Цей загiн пiзнiше ввiйшов до складу Червоноi Армiї.    Так  Радянська влада тут  все ж  була встановлена ще в кiнцi 1918 року. В 1928 роцi, на базi конфiскованих маєтностей Захар"яза було створено Державне Об"єднане товариство (паровий млин, маслобойня, просорушка, цегельня). В цьому ж роцi це об"єднання переорганiзоване в радгосп № 16, директором якого став комунiст Бровко Iван Данилович. Цей радгосп був добре технiчно обладнаний завдяки конфiскованим маєтностям Захар"яза.   В груднi 1929 року на базi ТСОЗу (створеному в 1928 роцi в селi Олександропiль , органiзаторами якого були Демченко I.К., Федоренко А.М., Сiроштан М.Д., Шаплик А.С., Нiмцов О.М. та iн., всього близько 20 господарств)   та радгоспу № 16   було створено перший колгосп "Нова сiм"я". Першим головою колгоспу був Сiроштан Микита Дмитрович. В цьому роцi до колгоспу вступило 80% населення, а внаслiдок розкуркулення в 1931 роцi - всi жителi.