Токівський замок

Токі́вський за́мок (Ожиговецький замок) — пам'ятка архітектури місцевого значення, оборонна споруда в селі Токи, Підволочиський район, Тернопільська область. Розташований на вершині кам'яного пагорба, на острові (нині півострів), з усіх боків оточений широким ставом, утвореним на старому руслі річки Збруч.

Токівський замок
Сучасний вигляд замку
49°38′20″ пн. ш. 26°13′36″ сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури місцевого значення
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Тернопільська область Підволочиський район, село Токи
Матеріал	кам'яний
Засновник	коштом брацлавського воєводи кн. Я. Збаразького
Будівництво	1590-ті рр., відновлений у XVIII ст. —
Стан	руїна
Ідентифікатори й посилання
Токівський замок (Тернопільська область)
Токівський замок у Вікісховищі

Мури замку — неправильний трикутник із трьома вежами на кутах; одна — п'ятикутна, дві — півкруглі. Кожна вежа мала в нижній частині два ряди стрільниць, верхні частини займали каземати. Доступ до фортеці здійснювався через підйомний міст, який охороняла ще одна — надворітна вежа.

Збудований наприкінці XVI століття брацлавським воєводою Янушем Збаразьким. Спорудження замку, який мав стратегічне значення, згадується в історичних джерелах кінця XVI — початку XVII століття. Сама місцевість наче запрошувала побудувати над Збручем укріплення, яке б служило надійним захистом від ворогів. Щоб надати споруді могутності і неприступності, перед замком вибрали стільки землі і каменю, що води ставу підступили до самих кам'яних скель, використаних як фундамент. Башти замку з'єднувалися між собою оборонними мурами.

1631—1744 належав Вишневецьким, після смерті останнього представника роду — Чарнецьким і Матковським.

1648 Токівський замок захопило козацьке військо, 1675 — зруйнували турки.

Відбудовувався і утримувався в належному стані до кінця XVIII століття. Із втратою оборонного значення 2 вежі й значну частину мурів поступово розібрали на господарські потреби. Східну башту до основи розібрали під час Першої світової війни (під час перебування російської армії проклали дорогу між Волочиськом і Підволочиськом), а західну вже в 1950-х роках. Нині збереглися руїни п'ятикутної вежі й частина фортечного муру. Збереглися перекази про підземний перехід до замку від Яхновецького лісу. Він був у висоту майже на повний зріст людини і на його стінах на певній відстані одна від одної розміщувались чаші, у які вставляли смолоскипи у вигляді теперішніх свічок для освітлення. Ще й досі у різних місцях Ожиговець дають про себе знати ями, льохи, підземні ходи.