Підйомний міст

Підйомний міст — вид розвідного моста, пролітна споруда якого піднімається й опускається у вертикальній площині[1]. До підйомних відносять найпростіші і найдавніші фортечні мости, дерев'яні зразки яких зафіксовані вже в Стародавньому Єгипті[2], широко використовувані в Середньовіччі для облаштуванні фортець і замків, а також розкривні і вертикально-підйомні мости.

Фортечний міст (Португалія)
Підйомні мости, робота Піранезі із серії «Темниці», паперова архітектура

Л. Ф. Ніколаї поділяв механізми підйомних мостів, які використовують поворот полотна навколо горизонтальної осі, на три типи[3]:

  1. з нерухомою віссю обертання, розташованою на кінці полотна;
  2. з нерухомою віссю обертання, розташованою не на кінці полотна;
  3. зі змінною віссю обертання.

Фортечний міст

Фортечний міст зазвичай опускається одним кінцем на барбакан і служить переправою через фортечний рів, що оточує укріплення[4].

Типова конструкція середньовічного фортечного мосту включала два потужних дерев'яних бруси з противагами на одному кінці і ланцюгами, прикріпленими до полотна моста — на іншому. Популярними були дві конструкції — «відкритий» окремо розташований міст і вбудований в стіну, в якому підняте полотно моста перекривало отвір воріт (див. ілюстрацію на початку статті). Завдяки противагам, піднімали й опускали міст двоє людей. Зустрічалися і простіші мости, де прикріплені до полотна ланцюги через блоки безпосередньо заводилися на лебідку[5].

З поширенням артилерії в кінці XV століття фортечні мости на ланцюгах стали марними, оскільки ланцюги можна було перебити ядрами. З'явилися нові конструкції — в одній з них піднімання мосту здійснювалося через важелі, які були продовженням полотна моста всередину фортеці (кінці важелів при цьому опускалися в підземелля всередині фортеці). В мостах іншої конструкції, популярної на сході Франції і вздовж Рейну, полотно мосту опускалося в рів, а важелі, що також були продовженням полотна моста, йшли при цьому вгору (в робочому положенні полотно закріплювалося додатковими брусками)[6]. Вже з XIV століття підйомні мости в укріпленнях Італії і Франції стали замінювати розсувними[7] .

У фортифікації на Русі підйомні мости зустрічалися рідше, ніж в Західній Європі, до наших днів не дійшов жоден. Крім Московського кремля, де на стінах веж зберігаються сліди отворів для ланцюгів і брусів, точно відомо про наявність такого моста, наприклад, у фортеці Волоколамська[8].

Див. також

Примітки
  1. Мост разводной // Дорожная терминология: справочник. Транспорт, 1985. С. 57.
  2. Lawrence, Arnold Walter. Ancient Egyptian Fortifications // The Journal of Egyptian Archaeology 51.1 (1965): 69-94.(англ.)
  3. Подъёмные мосты // Мосты: Руководство, составленное по программѣ Института инженеров путей сообщенія. Типографія Ю. Н. Эрлих, 1901. С. 93.
  4. РАЗВОДНОЙ МОСТ в Энциклопедия «Техника» (с иллюстрациями)
  5. Эварт Окшотт. Рыцарь и его замок. Средневековые крепости и осадные сооружения. Litres, 2017. С. 64.
  6. Charles S. Whitney. Bridges of the World: Their Design and Construction. Courier Corporation, 2003. С. 225—227.(англ.)
  7. Charles S. Whitney. Bridges of the World: Their Design and Construction. Courier Corporation, 2003. С. 227.(англ.)
  8. Владимир Владимирович Косточкин. Русское оборонное зодчество: конца XIII — начала XVI веков. Издательство Академии Наук СССР, 1962. С. 272.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.