Толкованов В'ячеслав Вікторович

Народився 22 червня 1975 року у місті Горлівка Донецької області.

Батько – Толкованов Віктор Іванович, шахтар (1949 – 2014).

Мати – Толкованова Клавдія Єгорівна, вчителька (1949 – 2007).

Одружений з Толковановою Наталією Василівною (народилася у 1978 році). Подружжя виховує чотирьох доньок – Марію (2004 р.н.), Анастасію (2008 р.н.), Дарію (2010 р.н.) та Ірину (2013 р.н.).

У 1992 році закінчив спеціалізовану школу-ліцей № 1 м. Горлівки із поглибленим вивченням іноземних мов та поступив до Горлівського державного інституту іноземних мов, який закінчив із відзнакою у 1997 році. У квітні – липні 1996 року був учасником Канадсько-української парламентської програми, проходив стажування в офісі депутата Палати громад Парламенту Канади (від округу Сен-Дені, Монреаль) Елені Бакопанос, яка була Головою Комітету з питань міграції та громадянства та згодом Віце-Президентом Палати громад. У січні – квітні 1997 році отримав стипендію Уряду Французької Республіки та проходив стажування в Університеті міста Тулузи (міжнародна школа перекладачів ESUCA). У 1998 році поступив на навчання до Академії державного управління при Президентові України, яку закінчив у 2001 році та отримав ступінь магістра державного управління. У 2002 році здобув другу вищу освіту за спеціальності «правознавство» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. З серпня 1999 року по липень 2000 року як стипендіат Уряду Французької Республіки навчався в Міжнародному Інституті державного управління при Прем’єр-міністрові Франції (диплом з відзнакою) та Паризькому Університеті І (диплом магістра, DESS). У березні 2006 року здобув науковий ступінь доктора з публічного права в Страсбурзькому Університеті імені Робера Шумана, захистивши дисертацію на тему «Становлення нової системи місцевого самоврядування в Україні». Пізніше нострифікував в Інституті законодавства Верховної Ради України його, як український ступінь кандидата юридичних наук. У 2013 році здобув науковий ступінь доктора наук з державного управління (Україна), захистивши дисертацію на тему «Інструменти забезпечення доброго врядування на місцевому і регіональному рівнях». У цьому ж році отримав вчене звання доцента.

Навчаючись в інституті, розпочав у 1996 році трудову діяльність вчителем загальноосвітньої школи І–ІІ ступенів № 28 міста Горлівки.

У 1996 – 1997 роках працював спеціалістом відділу у справах сім’ї та молоді виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області.

З січня по серпень 1998 року був заступником Голови Ліберальної партії України з питань молодіжної політики.

У 1998 – 1999 роках був радником (на громадських засадах) першого віце-прем’єр-міністра України (Анатолія Голубченка та Володимира Куратченка).

З квітня 2001 року по січень 2002 року працював начальником відділу міжнародних зв’язків Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України. Одночасно був секретарем делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи.

Від січня 2002 року по березень 2003 року працював головним консультантом Головного управління організаційно-кадрової політики та взаємодії з регіонами Адміністрації Президента України. Одночасно був представником України в Європейському комітеті з питань місцевої та регіональної демократії Ради Європи.

За пропозицією Президента Асоціації міст та громад України Олександра Омельченка у березні 2003 року перейшов на роботу до Асоціації міст та громад України на посаду заступника Виконавчого Директора з питань європейської інтеграції. Одночасно пройшов конкурс на заміщення вакантної посади координатора Європейської мережі навчальних закладів для місцевих та регіональних органів влади (ENTO) та був відряджений у довготермінове закордонне відрядження до Секретаріату Ради Європи (м. Страсбург, Франція) з квітня 2003 року до квітня 2006 року.

Після повернення із закордонного відрядження працював консультантом Програми сприяння Парламентові України (травень 2006 року – квітень 2007 року) та був радником (на громадських засадах) Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування (Віктора Тихонова).

У квітні 2007 року – заступник міністра з питань житлово-комунального господарства України (міністр Попов Олександр Павлович). Перебуваючи на цій посаді з квітня 2007 року по січень 2008 року, координував питання співробітництва з міжнародними організаціями, займався підготовкою низки важливих міжнародних проектів (зокрема, проекту Світового Банку «Розвиток міської інфраструктури»), а також Національної Стратегії реформування та розвитку житлово-комунального господарства.

У січні 2008 року перейшов на роботу в Міністерство регіонального розвитку (міністр Куйбіда Василь Степанович), будівництва житлово-комунального господарства України на посаду директора Департаменту міжнародного співробітництва, інвестиційного розвитку та з питань європейської інтеграції (січень 2008 року – березень 2010 року). Як представник України в Європейському Комітеті з питань місцевої та регіональної демократії Ради Європи (CDLR), член Бюро та згодом голова цього Комітету (2008 – 2010 роки), брав активну участь у розробці та впровадженні нових інструментів Ради Європи з питань розвитку місцевої та регіональної демократії – Європейської Стратегії інновацій та доброго врядування на місцевому рівні, додаткового протоколу до Європейської Хартії місцевого самоврядування, Європейського тижня місцевої демократії, третього додаткового протоколу до Європейської конвенції транскордонного співробітництва між територіальними владами або громадами тощо.

У березні 2010 року переміг у конкурсі та став керівником Програми Ради Європи «Сприяння розвитку місцевому самоврядуванню в Україні» (березень 2010 – квітень 2011 років). Одночасно протягом 2010–2011 років викладав на кафедрі муніципального права Академії муніципального управління.

У травні 2011 року призначений на посаду Першого заступника начальника Головного управління державної служби України (ГУДС). Брав активну участь у реформуванні ГУДС та утворенні на його базі Національного Агентства України з питань державної служби, яке очолював з серпня 2011 року по листопад 2013 року. Протягом цього часу був національним координатором впровадження в Україні європейських інструментів інституційної розбудови TWINNING та TAIEX, координував роботу з питань підготовки та реалізації Стратегії державної кадрової політики на 2012 – 2020 роки, державної програми розвитку державної служби на період 2013 – 2016 років, понад 40 інших законодавчих та інших нормативних актів з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.

У листопаді 2013 року перейшов на наукову роботу, очоливши створений Інститут проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної Академії державного управління при Президентові України, який визначено провідною науково-дослідною установою з питань державної кадрової політики та державного управління. Звільнений 3 вересня 2015 року розпорядженням Президента України.[1]

У 1996 – 1997 роках був одним із засновників та віце-президентом Східно-української спілки молодіжних організацій.

У 1997 – 1999 роках був Головою Ліберального молодіжного об’єднання України (ЛіМО).

У 1998 році був одним із ініціаторів заснування молодіжного парламенту та молодіжного уряду України.

У 1998 – 1999 роках був першим віце-прем’єр-міністром молодіжного уряду України.

У 1999 році був одним із ініціаторів створення та керівником Всеукраїнської спілки молодіжних організацій (УСМО).

Є кандидатом в майстри спорту з шахів.

Член Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства[2].

З 2015 року – виконавчий директор Центру сприяння розвитку співробітництва територіальних громад.[3]

Брав участь у виборах до Верховної Ради України в 2014 році, як кандидат по 51 виборчому окрузі (місто Горлівка, самовисування). Однак за два дні до дати виборів Центральна виборча комісія України вирішила на цьому окрузі вибори не проводити.[4]

В. Толкованов – перший громадянин України, що працював в секретаріаті Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, перший представник України в Європейському Комітеті з питань місцевої та регіональної демократії Ради Європи, перший українець – голова Комітету Ради Європи.

В 2011 – 2013 роках деякі українські ЗМІ неодноразово поширювали неправдиву інформацію про ніби-то наявну в 2009 році в Толкованова В.В. судимість за разголошення державної таємниці. В 2014 році В.В. Толкованов прокоментував це, як намагання дискредитувати його, як одного з авторів реформи державної служби. В 2015 році Печерський районний суд міста Києва зобов'язав тижневик «Дзеркало тижня. Україна» спростувати інформацію про ніби наявну судимість В.Толкованова.

Звільнення В. Толкованова з посади Голови Національного агентства України з питань державної служби пов'язувалося в ЗМІ із замовленням з боку Артема Пшонки та Олександра Лавриновича.

• Указ Президента "Про призначення В. Толкованова Головою Національного агентства України з питань державної служби"
• рос. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 630/2013 Об освобождении В.Толкованова от должности Председателя Национального агентства Украины по вопросам государственной службы
• рос. РАСПОРЯЖЕНИЕ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 335/2013-рп О назначении В.Толкованова директором Института проблем государственного управления и местного самоуправления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины
• УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАїНЫ № 1110/2011 від 9 грудня 2011 року “Питання реформування Національної академії державного управління при Президентові України”
• УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАїНЫ № 81/2014 від 18 лютого 2014 року “Про внесення змін до Положення про Національну академію державного управління при Президентові України”
• рос. Вячеслав Викторович Толкованов. Досье и компромат (на сайте politrada.com)
• рос. Толкованов Вячеслав — Досье — ЛІГАБізнесІнформ
• рос. Обещания политиков. Толкованов Вячеслав Викторович
• рос. Толкованов, Вячеслав Викторович — Генштабъ

• Національна академія державного управління при Президентові України
• Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства
• Національне агентство України з питань державної служби