Томаш Зан

То́маш За́н, повне ім'я Фома Карлович Зан (пол. Tomasz Zan, лит. Tomas Zanas; 21 грудня 1796, с. Мясота Ошмянського повіту, нині Молодечненський район Білорусі — 19 липня 1851) — польський поет, член Товариства філоматів, друг Адама Міцкевича.

Томаш Зан
пол. Tomasz Zan
Народився 21 грудня 1796(1796-12-21)[1][2]
М'ясота, Вілейський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 19 липня 1855(1855-07-19)[1][2] (58 років)
Kakowchynad, Сєнненський район, Вітебська область, Білорусь
Поховання Смоляни
Країна  Російська імперія
Діяльність драматург, поет, письменник
Alma mater Вільнюський університет
Мова творів польська
Жанр елегія, балада, Тріолет і поема
У шлюбі з Q107652791?
Автограф
 Томаш Зан у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія
Томаш Зан, художник Р. Жуковський (1825—1855)

Навчався в Мінськії гімназії (1805 — 1812). У 1815 — 1820 рр. навчався на фізико-математичному відділенні Віленського університету. По закінченні працював учителем.

В 1820 р. засновник «Спілки променистих» («Союзу ясне»), в 1820 — 1823 рр. голова таємного товариства Філаретів, член суспільства шубравців («ледарів»).

Був заарештований у справі філоматів в 1823. За вироком, затвердженим царем 14 серпня 1824, засуджений на рік ув'язнення в фортеці та заслання. Томаш Зан, Ян Чечот та Адам Сузін 10 жовтня 1824 були відправлені в Оренбург. Після закінчення терміну ув'язнення провів у засланні тринадцять років. Жив приватними уроками. Був домашнім учителем М. В. Авдєєва, згодом письменника і критика. За дорученням генерал-губернатора В. А. Перовського брав участь у низці великих експедицій, супроводжував академіка Олександра Гумбольдта під час його подорожі по Уралу (1829). З 1830 на службі в Оренбурзькій прикордонній комісії. Був організатором і доглядачем першого місцевого музею в 1832 р. при Неплюєвському військовому училищі, куди передав свої колекції.

Своїм політичним поглядам він залишався вірним. У 1837 одержав дозвіл жити в центральних губерніях Росії. Служив бібліотекарем в Гірському інституті в Санкт-Петербурзі.

У 1841 повернувся на батьківщину. Жив у маєтку брата, займався сільським господарством. Сусідські поміщики придбали йому маєток у селі Кохачін Сенненського повіту (нині село Коковчіно Сенненського району Вітебської області), де він і помер. Похований в містечку Смоляни Оршанського повіту. Писав з 1816 р. елегії, балади, тріолети, поеми, сатиричні твори, серед яких найбільш відома іронічно-комічна поема «Смерть табакерки».

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #102354931X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.