Томислав Івич

У дорослому футболі дебютував 1953 року виступами за команду «Спліт» з рідного міста, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 125 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Спліта», був основним гравцем команди.

1957 року перейшов до клубу «Хайдук» (Спліт), за який відіграв 6 сезонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Хайдук» (Спліт) у 1963 році.

Після закінчення вищої тренерської школи в Белграді, 1967 року Івич повернувся в «Спліт», де працював один сезон, після цього чотири роки тренував юнацький склад «Хайдука».

1972 року Томислав став головним тренером «Шибеника», а в 1973 році повернувся в «Хайдук» на місце головного тренера, де виграв два чемпіонати — в 1974 і 1975 роках і чотири Кубки — 1972, 1973, 1974 і 1976 років[6]. Паралельно у 1973–1974 роках разом з Миляном Миляничем, Миланом Рибаром, Сулейманом Ребацом та Милованом Чиричем сформував тренерьский штаб збірної СФРЮ, який вивів команду на чемпіонат світу 1974 року.

З 1976 до 1978 року очолював амстердамський «Аякс», з яким виграв чемпіонат Нідерландів, після чого повернувся в «Хайдук», де знову виграє чемпіонат у 1979 році.

З 1980 по 1983 рік Івич тренував бельгійський «Андерлехт», з яким у першому ж сезоні виграв чемпіонат.

Томислав Івич у 1987 році під час роботи з «Порту».

З 1983 по 1987 рік очолював турецький «Галатасарай», «Динамо» (Загреб), італійське «Авелліно» і сім турів тренував грецький «Панатінаїкос», після чого ненадовго ненадовго повернувся в «Хайдук».

У 1987 році Івич став головним тренером португальського «Порту», з яким в одному сезоні завойовує чотири трофеї — стає чемпіоном Португалії, а також володарем Кубка Португалії, Суперкубка УЄФА і Міжконтинентального кубка.

З 1988 року два сезони очолював французький «Парі Сен-Жермен», по завершенні яких перейшов до іспанського «Атлетіко» і в 1991 році з мадридським клубом завоював Кубок Іспанії, після чого повернувся до Франції і в сезоні 1991/92 очолював «Марсель», з яким виграв французький чемпіонат.

У сезоні 1992/93 Івич тренував лісабонську «Бенфіку», а в сезоні 1993/94 повернувся в «Порту».

З 1994 року працював спортивним директором збірної Хорватії, після відсторонення УЄФА тренера збірної Мирослава Блажевича Івич в одному матчі навіть виконував обов'язки головного тренера збірної, в якому хорвати 18 листопада 1994 року обіграли вгостях збірну Італії (2:1). В підсумку згодом ця перемога дозволила хорватам випередити італійців і зайняти перше місце у групі та кваліфікуватись на Євро-1996. У той же час, коли він був директором команди, Івич був прийнятий на роботу як консультант у «Монако», а другу половину сезону працював тренером у турецькому «Фенербахче».

Після Євро Івич ненадовго очолює «Аль-Васл» з Об'єднаних Арабських Еміратів, а також працює і з самою збірною ОАЕ, з якою стає фіналістом домашнього Кубка Азії 1996 року, де еміратці не зазнали жодної поразки і лише у фіналі поступились в серії пенальті збірній Саудівської Аравії.

1997 року тренер ненадовго повернувся в «Хайдук», де обійняв посаду віце-президента клубу, а також протягом чотирьох турів працював головним тренером команди.

У січні 1998 року хорватський фахівець очолив збірну Ірану, але вже в травні покинув клуб і став працювати у бельгійському «Стандарді» (Льєж), який з перервами очолював до 2000 року, а 2001 року знову недовго був головним тренером «Марселя».

Останнім місцем тренерської роботи Івича був аравійський клуб «Аль-Іттіхад», головним тренером команди якого Томислав Івич був до 2004 року.

По завершенні тренерської кар'єри оселився в своєму рідному місті Спліт. В останні роки страждав від проблем з серцем і діабету.

Помер 24 червня 2011 року у місті Спліт, лише за тиждень до свого 78-го дня народження[7].

• Томислав Івич на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)