Торберн Улаф Бергман

Торберн Улаф Бергман
Torbern Olof Bergman
Народився	20 березня 1735; Катарінберг Швеція
Помер	8 липня 1784 (49 років); Медеві Швеція; ·інсульт
Місце проживання	Швеція
Країна	Швеція
Національність	Швед
Діяльність	хімік, викладач університету, ентомолог
Alma mater	Уппсальський університет
Галузь	Хімія, мінералогія
Заклад	Уппсальський університет
Ступінь	професор
Науковий керівник	Bengt Fernerd[1]
Відомі учні	Карл Вільгельм Шеєле і Johan Afzeliusd[1]
Членство	Лондонське королівське товариство, Academy of Science for Public Utilityd, Шведська королівська академія наук, Леопольдина, Французька академія наук і Туринська академія наук[2]
Відомий завдяки:	Гравіметричний аналіз, таблиці хімічної спорідненості
Нагороди	член Лондонського Королівського Товариства
	Торберн Улаф Бергман у Вікісховищі

Торберн Улаф Бергман (швед. Torbern Olof Bergman; 20 березня 1735, Катарінберг — 8 липня 1784, Медеві) — шведський хімік і мінералог.

Закінчив Уппсальський університет, де з 1758 року був викладачем математики і фізики, а з 1767 року — професором хімії і мінералогії. Розробив систематичний хід якісного аналізу. Удосконалив аналіз із застосуванням паяльної трубки; широко користувався ваговим аналізом. Бергман досліджував ряд мінералів і класифікував їх за хімічним складом. Запропонував механістичну теорію виборчої хімічної спорідненості. Помилково вважаючи, що спорідненість між двома речовинами за даних умов залишається постійною і не залежить від відносних мас реагуючих речовин, Бергман склав таблиці хімічної спорідненості, якими користувалися до початку 19 століття.

Бібліографія

Opuscula physica, et chemica …, v. 1-6, Holmiae — [e. a.], 1779-90.
Physick Beskrifning Ofver Jordklotet (Фізичний опис земної кулі), 1766.
Disquisitio de Attractionibus Electivis (Диспут про сили спорідненості), 1775.
Opuscula physica et chemica (Малі фізичні, хімічні та мінералогічні твори) 1779—1781.

Блох М. А., Торберн Бергман, в кн.: Академику В. И. Вернадскому. К 50-летию научной и педагогической деятельности, т. 2, М., 1936: Partington J. R., A history of chemistry, v. 3, N. Y., 1962, p. 179‒99. (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.