Торгова площа (Біла Церква)

Кожному білоцерківцю відома площа, посеред якої розташовано Торгові ряди – знані багатьом як БРУМ. Остання назва є дуже поширеною в нашому місті, проте її зміст значною мірою втрачений. Через це не таким вже й дивним є пояснення, яке кілька років тому було виголошено на широкий загал: буцімто свою назву споруда отримала від давнього білоцерківського підприємця – купця Брума. Саме так і народжуються легенди, з яких нашу історію обсідають різні літературні фантоми – купець Брум, князь Бож тощо. Насправді БРУМ є типовою для радянських часів абревіатурою – Білоцерківський районний універмаг[1].

Збудована ця відома пам’ятка на початку ХІХ століття графами Браницькими в ролі головного елементу нової частини міста, яку розпланували за межами міського валу. Прямі вулиці сходилися на площу з Торговими рядами. Через широко відомі тоді білоцерківські ярмарки та базарні дні площу називали Базарною. З цією назвою вона потрапила і до плану містечка Білої Церкви, який був затверджений Сенатом Російської імперії. Крамниці в Торгових рядах орендували здебільшого єврейські купці, а навколишні квартали були прикладом неповторної, надзвичайно щільної забудови, притаманної для єврейських частин українських містечок[1].

Торгові ряди на картині “Zajazd w Białej Cerkwi na Ukrainie”. Худ. Станіслав Масловський, бл. 1876—1880 рр.

В радянські часи цю площу як головну в місті назвали на честь відомого вождя російських комуністів Володимира Ульянова, який увійшов в історію під своїм партійним призвіськом Ленін. Тут же було встановлено й пам’ятник цьому кривавому провідникові більшовицького терору. Цілком природно, що в перші місяці німецької окупації (осінь 1941 року) пам’ятник прибрали, а назву площі змінили на честь іншого вождя. Так у Білій Церкві деякий час існувала площа Адольфа Гітлера. З невідомих причин цю назву змінили і в 1942 році площа отримує чергову, проте цілком нейтральну назву – Велика[1].

Після перемоги радянських військ над німецькими в січні 1944 року в Білій Церкві не лише змінилася влада – повернулися й попередні назви. Так Велика площа знову стала площею Леніна. Згодом на ній встановили новий пам’ятник вождеві[1].

До 1991 року логічним було розташування поруч з пам’ятником будинку міського комітету КПУ. Після здобуття Україною незалежності таке сусідство відбиває ідеологічне двовладдя в Білій Церкві: в будинку колишнього «боевого отряда КПСС» зараз розташовується міський голова, міська рада та виконком під державним жовто-блакитним двоколором. Частковою перемогою в цьому ідеологічному двобої між символом минулого та політичними реаліями сьогодення можна вважати чергове перейменування площі. Вже більше десяти років як вона носить назву Торгової[1].

Слід додати, що бруківка Торгової площі, яка залишилася під асфальтом, пам’ятає багатьох великих діячів української культури, зокрема, Івана Нечуя-Левицького. Тут взагалі відбулося чимало помітних подій в історії Білої Церкви. Великою нашою втратою є знесення старовинної забудови навколо Торгових рядів. В усьому світі вже давно є аксіомою: визначна архітектурна пам’ятка цілком зберігає свою цінність лише в автентичному оточенні. На жаль, у білоцерківському керівництві після січня 1944 року ніколи не бракувало «прагматиків», які завжди готові знести те, що вони не будували[1].

Існуюча історична забудова виконана в останній третині XIX — на початку ХХ століття. Домінують 2—4-поверхові житлові та прибуткові будинки, переважно у стилі модерн та неоренесанс.

• № 3 — житловий будинок; ХХ ст.;
• № 5 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
• № 6 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
• № 7 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
• № 10 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
• № 11 — житловий будинок; межа XIX—ХХ ст.;
• № 16-б — житловий флігель; початок XX ст.; (готель)

• № 3 — Готель «Київ»
• № 5 — Магазин «Нептун»

• 
  Будинок № 3 (Готель «Київ»)
• 
  Будинок № 5
• 
  Будинок № 6
• 
  Будинок № 7
• 
  Будинок № 10
• 
  Будинок № 11
• 
  Будинок № 16

• Площа Перемоги (Біла Церква)
• Площа Шевченка (Біла Церква)
• Соборна площа (Біла Церква)

• Біла Церква. Шлях крізь віки : історичний нарис про Білу Церкву / упоряд. П. І. Юхименко; літ.опрацювання А. І. Гая. – Б.Церква : Буква, 1994. – 380(1)с.: іл.