Тофу

То́фу або бобовий сир (яп.  豆腐 то: фу, кит. 豆腐 чи 荳腐, dòufu (доуфу), кор. 두부 тубу, тайськ. เต้าหู้ тау2хуу2, в'єтн. đậu phụ (đậu hũ) дауфу чи дауху) — у азійській кулінарії сироподібний харчовий продукт із соєвих бобів, багатий на білок. Китайською — доуфу, японською — тофу. Винайдений китайцями в епоху династії Хань. У 8 ст. запозичений японцями як «китайський сир» (唐腐, tōfu)[1].

Бобовий сир
Kinugoshi tōfu
Тип соєвий сир
Походження Китай
Необхідні компоненти соя

Має нейтральний смак, що є однією з переваг тофу і дозволяє універсальне використання в кулінарії. Він нагадує позбавлений смаку сир, але ця якість робить його ідеальним наповнювачем будь-якої страви, до якої він приносить не лише об'єм, але і незамінні амінокислоти та мікроелементи.

Тофу отримується за допомогою звурджування соєвого молока коагулянтом, наприклад, сульфатом кальцію, хлоридом магнію чи лимонною кислотою. На Окінаві молоко згортають морською водою, зроблений у такий спосіб продукт називається «сима-дофу» або «Острівний тофу».

Сама технологія виготовлення тофу нагадує процес отримання сиру з коров'ячого молока, тому його іноді називають соєвим сиром. Єдина відмінність — це кінцева процедура пресування в щільні брикети і упаковка в герметичну тару з водою (задля уникнення вбирання продуктом сторонніх запахів).

Історія

За однією з версій походження тофу, він був отриманий у II ст. до н. е. у Китаї і поширився в епоху Нара (VIII століття) в Японії. У цих країнах, а також у Таїланді, В'єтнамі та Кореї, тофу став одним з основних продуктів харчування. Серед сцен, зображених на рельєфах однієї з гробниць в Дахутін (кит. 打虎 亭; провінція Хунань, КНР) є одна, яка інтерпретує процес виготовлення тофу. Цей рельєф династії Хань є найдавнішим відомим зображення такого роду. Пізніша інформація про тофу з'являється тільки в X сторіччі.

У західних країнах тофу став широко відомий в другій половині XX століття завдяки поліпшенню культурних зв'язків із східноазійськими країнами та поширенню вегетаріанства.

Примітки
  1. Wilkinson (2015), Chinese History: A New Manual (4th ed.). p. 445.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.