Тронн Ольсен

Народився в Люнгені, вихованець місцевого клубу «Люнген/Карнес». Дорослу футбольну кар'єру розпочав у футболці клубу «Буде-Глімт». В Елітесеріен дебютував 9 вересня 2001 року, замінивши в команді Крістіана Берга в нічийному (2:2) домашньому поєдинку проти «Стабека»[1]. 28 вересня відзначився своїм першим голом у вищому дивізіоні Норвегії, в переможному (5:1) поєдинку проти «Бранна»[2]. Наступного року отримав більше ігрового часу: зіграв 20 матчів у чемпіонаті, в яких відзначився одним голом. У сезоні 2003 року допоміг команді фінішувати на другому місці в чемпіонаті, завдяки чому «Буде-Глімт» виборов путівку до Кубку УЄФА. 12 жовтня 2004 року дебютував у єврокубках, вишовши в стартовому складі в переможному (2:1) домашньому поєдинку проти «Левадії» (Таллінн)[3]. У тому ж сезоні «Буде-Глімт» фінішував на третьому з кінця місці в турнірній таблиці чемпіонату і, таким чином, змушений був грати в матчі плей-оф Елітесеріен: Олсен зіграв обидва матчі з «Конгсвінгером» а також відзначився голом у матчі-відповіді в кінцівці матчу, який його команда виграла з рахунком 4:1[4][5]. У чемпіонаті 2005 року «Буде-Глімт» фінішував останнім та вилетів у 1-ий дивізіон.

Однак, спочатку Ольсен продовжував виступати в Елітесеріен, оскільки відправився в оренду до «Ліллестрему». Свій перший матч у футболці нової команди зіграв 18 квітня 2006 року: замінив у команді Бйорна Хельше Ріізе в нічийному (1:1) поєдинку проти «Бранна»[6]. Але на полі з'являвся рідко, зіграв загалом 5 матчів та відзначився одним голом, у переможному (3:0) поєдинку першого раунду Кубку Норвегії 2006 проти «Голанда»[7]. По ходу сезону повернувся в «Буде-Глімт». У наступному чемпіонаті допоміг команді через плей-оф повернутися до Елітесеріен: у двоматчевому протистоянні «Буде-Глімт» здолав «Одд», зокрема й завдяки двом голам Ольсена в матчі-відповіді[8][9]. У 2008 році допоміг команді залишитися в еліті норвезького футболу завдяки 10 голам у 27 матчах.

29 січня 2009 року «Русенборг» викупив контракт Тронна за 8 500 000 крон[10][11]. Підписав з клубом 4-рирічний контракт та отримав футболку з 7-им номером[11]. У футболці нового клубу дебютував 15 березня, відзначимвшись голом у переможному (3:0) поєдинку проти «Волеренги»[12]. Допоміг «Русенборгу» виграти чемпіонат 2009 року, в якому відзначився 8-ма голами в 24-ох матчах. У своєму дебютному сезоні займав позицію атакувального вінгера в команді у схемі 4-2-3-1[10]. Однак навесні 2010 року тренер Ерік Гамрен вирішив змінити схему на 4-4-2, за якої Ольсен залишався на лаві запасних[10]. Після цього почав отримувати менше ігрового часу, і навіть прихід на тренерський місток Яна Єнссона не змінив ситуації.

8 серпня 2011 року було оголошено про досягнення домовленості між «Русенборгом» та «Вікінгом» щодо продажу Ольсена. Вінгер перейшов до клубу, підписавши з ним контракт терміном на 3,5 роки. Дебютував у новій команді 19 серпня в програному (2:4) поєдинку проти «Одда»[13]. 10 вересня відзначився першим голом за «Вікінг» в нічийному (2:2) поєдинку проти «Стремсгодсета»[14].

22 січня 2014 року повернувся до «Буде-Глімт», підписавши з клубом 3-річний контракт[15].

15 серпня 2018 року приєднався до «Согндала», з яким уклав півторарічну угоду[16]. 1 лютого 2019 року вирішив достроково розірвати контракт[17]. 29 грудня 2019 року оголосив про завершення футбольної кар'єри[18].

Виступав за юнацькі збірні Норвегії різних вікових категорій, а також за молодіжну збірну країни, у футболці якої провів 11 поєдинків та відзначився 3-ма голами[19]. Дебютував за норвезьку «молодіжку» 14 січня 2003 року, вийшовши у стартовому складі в нічийному (1:1) поєдинку проти однолітків з Бразилії[20]. Дебютним голом за молодіжну збірну Норвегії відзначився 17 серпня 2014 року в програному (2:3) поєдинку проти Бельгії[21]. Єдиний матч у футболці національної команди зіграв 19 листопада 2008 року, вийшовши у стартовому складі проти України (поразка норвежців з рахунком 0:1)[22].

Виступав за збірну Саамів на VIVA World Cup[23] (міжнародний турнір для збірних команд, які не є членами ФІФА) 2006 року, на якому відзначився 5-ма голами (зокрема, відзначився голом у фінальному поєдинку проти Монако) та здобув титул «Чемпіона світу».