Труба Віра Петрівна

Віра Труба (1888, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія — серпень 1941, Дніпро, Україна) — член Катеринославської «Просвіти», а також видавничої комісії «Просвіти», донька армійського полковника Петра Серафимова.

Віра Труба
Віра Труба.
Народилася 1888(1888)
Новомосковський повіт, Катеринославська губернія
Померла 1941(1941)
Дніпро, Україна
Громадянство УНР
Національність українка
Діяльність член видавничої комісії «Просвіти»
Відома завдяки член Катеринославської «Просвіти»,

Життєпис

Батько — Петро Серафімов.[1]

В 16-річному віці в Петербурзі зустрілася з Іваном Трубою. Близько 1905 взяла з ним шлюб у Полтаві. 1907 родина переїхала до Катеринослава. Затверджена членкинею Катеринославської «Просвіти» на загальних зборах Товариства 26 вересня 1911.

«Особлива рада лекційно-бібліотечної секції (Мануйлівської „Просвіти“) вдячна В. П. Трубі, Є. С. Вировому і Н. М. Дорошенко й за їх велику допомогу працею по упорядкуванню ялинки»
«Дніпрові хвилі» (1913. — № 11 — 12. — С. 200).

Там же зазначено, що Віра Труба і Наталка Дорошенко зібрали 33 крб. 90 к. пожертв. Труба входила до складу видавничої комісії «Просвіти».

Належала до жінок-українок, які діяльно працювали в «Просвіті». У дівоцтві — Серафимова, дід її був росіянин, а бабуся — українка зі славного роду Полуботків. Як свідчать матеріали Дніпропетровського державного архіву, до суду 23 лютого 1909 був звільнений з ув'язнення «под денежным поручительством дочери подполковника Веры Серафимовой» міщанин Феодосій Поляничко, 20 років. (ДАДО, Ф. 11 СЧ, Оп.1 Од. 36. 936, Арк.4).

Звинувачений у приналежності де Катеринославської Української революційної громади та Всеросійської Селянської спілки Ф. Поляничко був засуджений «к заключению в крепости на один год». Таким чином, Віра Серафимова (Труба) відкрито підтримувала «державних злочинців». Ф. Поляничко потім обирався членом Центральної Ради.

Віра Труба з донькою Олесею.

У 1910 у Труби народилася перша дитина — син Юрко, який невдовзі помер. Дружина Івана Труби була

«лише домогосподаркою і дбайливою матір'ю трьох дітей: Олесі і менших Тараса й Бориса. В домі Трубів панувала українська мова, як і в нашій сім'ї, але Віра Петрівна часто звертала мою увагу на неправильну вимову російських слів. …Мила, щедра, гостинна була сім'я. І ніхто не міг пояснити, що сталося через три-чотири роки, коли Іван Михайлович раптом залишив дружину й дітей і разом з деякими українськими діячами помандрував на Захід. Слід його пропав. А сім'я опинилась у великій скруті. Батьки (В. Сокола) чим могли, допомагали, поки Віра Петрівна не виїхала з Катеринослава»,

 — згадував письменник Василь Сокіл. (Здалека о близького (спогади, роздуми). — Едмонтон, 1987. — С. 16— 17).

Діти Віри та Івана Труби — Тарас, Борис і Олеся на подвір'ї свого будинку.

Труба разом з іншими активістками місцевої «Просвіти» після початку Першої світової війни працювала над заснуванням «Просвітою» їдальні для нужденних членів сімей військових та запасних чинів. їдальня відкрилася 6 вересня 1914 на Мандриківці. Згодом Труба увійшла до комітету, який відав справами їдальні. У ніч на 27 листопада 1915 катеринославські жандарми зробили обшук у багатьох катеринославських просвітян. Було зроблено трус і в Катеринославській «Просвіті», забрано книги і документи товариства, яке після цього удару фактично було зачинено на початку 1916. Тільки через два з половиною місяці жандарми повернули товариству книги і документи.

В ДАДО зберігається лист керівництва «Просвіти» від 11 лютого 1916 на ім'я начальника губернського жандармського управління (за голову Є. Вировий, секретар Б. Усик-Базилевський) про те, що Труба є представником товариства «Просвіта», яка отримає всі книги і документи, забрані під час обшуку.

Долею Труби цікавиться Марія Стасюк (18921937), дружина міністра УНР Миколи Стасюка, яка в 1920-х переїхала з Січеслава до Харкова. У листі до Трохима Романченка від 19 квітня 1924 запитує:

«Як там Трубиха? Я така погана — нічого їй не писала — просто ніяково».

З іншого листа можна припустити, що в 1920-х Труба листувалася з Дорошенками, які опинилися в еміграції.

5 вересня 1925 Марія Стасюк пише Трохиму Романченкові:

«Була я в Київі і там мені читали лист до Наталії Михайлівни Дорошенко. Страшенно вона нудьгує на чужині. Напишіть їй. Ви ж, здається, були з нею приятелями. Адресу у Віри Петровни (Труби) попитайте або просто на Прагу (університет)».

Померла Труба у лікарні Червоного Хреста на вул. Короленка.

Примітки

Література

  • Матросов Ярослав. На згадку не лише про домашнє вогнище (спогади онука). // Борис-тен. — 1998. — № 7, 8.
  • Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921) // Іма-прес. — Дніпропетровськ. — 2002.

Посилання

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.