Трійця (Червоноградський район)

Трійця — невелике село Радехівського району, Львівської області. Розташоване 20 км на південний схід від Радехова, віддаль до обласного центру — 80 км. Біля села протікає річка Радославка, яка тече до Стиру і Дніпра.

Місцевість, на якій виникло село належала до Галицько-Волинського князівства. Утім монголо-татарські напади, неперервні міжусобиці приводили до занепаду поселення.

Перша згадка про село датується 1580 року. З розповідей старожилів село було розташоване в Бистривцях, зараз ця територія частково засаджена лісом на південний захід від сучасного села. В часи Татарського іга село було спалене, людей знищили. Єдине, що осталось від колишнього села — це дзвіниця (церква теж згоріла). Сучасне село відновилося з трьох людей, які залишилися від татарської навали.

За річкою Радославкою на місці жіночого монастиря (спаленого татарами) збудували церкву (1760 р.), яка збереглася до сьогоднішніх днів, як історична пам'ятка. Названа церква в честь Святої Трійці. Дзвіниця біля церкви старша від церкви приблизно на століття (дата будови — 1621 р.). Немає правдивих даних, коли була побудована перша церква. Парафія належала до Топорівського деканату. В часи Австро-Угорської імперії існувала панщина. Але в нашому селі, оскільки воно було розташоване на лісозаболочених землях, панів-феодалів не було. Люди жили дуже бідно, а працювали на так званих лісових панів, які володіли лісами. Панщина і її ліквідація відчутно на селян не вплинула, тому що селяни були бідними так і ними залишались. В даний час школи не було, частина населення — була не грамотна.

Після війни 1918 року, коли запанувала панська Польща, в селі почалася боротьба з режимом. Перша боротьба — це коли жителі відмовлялись іти на службу в польську армію. Проти цього діяв каральний загін польської поліції. За часів панування Польщі заборонялось молоді збиратися на молодіжні вечори, співати українські пісні. Вистави ставились по згоді старости. Аж тоді люди відчули, що таке неволя. Поляки душили людей духовно і матеріально. Все більше людей села зразу старших, а згодом і молодих арештували, переслідували на довгі роки тюрми. Гміна була в Топорові, Повіт Кам'янка-Стремилова, воєводство — Львів. По селі ходив шандор, який за найменшу провину карав штрафом (від 1 злотого і.тд.). Податківці забирали все.

Школа почала будуватись в 1921 році (народна будова). Діти вчились у дві зміни. На даний час вчителем працював австрійський офіцер Казанівський Григорій Васильович. В тридцятих роках появилася організація українських націоналістів. Почалися арешти, відправляли в м. Золочів та брігідки. За панування Польщі на поденних роботах платили 70 злотих і менше. Головним заняттям села було хліборобство. Найбагатші селяни мали до 5 га землі, решту малоземельні.

У 1940 році було створено сільську раду, яку очолив Боднарчук В. І. В 1949 році було створено колгосп "10-річчя возз'єднання".

Була хата — читальня «Просвіта» (1941 р.) при сільській школі. В 1971 р. Було створено першу сільську бібліотеку. Електрифіковано село в 1968 році. Прокладено дорогу 1969 року.

На честь проголошення Незалежності України недалеко від церкви висипано могилу. Згодом відремонтували церкву. У селі знаходиться Церква Пресвятої Трійці (1760 р.) з дзвіницею (1721 р.), дерев'яна. На даний час в селі діє дві конфесії, які відправляють богослужіння почергово. Зараз на території села діє підсобне господарство від Львівського заводу автотракторних запчастин. В 1994 році побудовано школу-садок. З 1970 року і по сьогодні діє Народний дім. В приміщенні Народного дому розташована бібліотека Радехівської ЦБС… На цьому історія нашого села не закінчується!

• Жоломій Володимир Степанович — бойовик референта СБ Лопатинського районного проводу ОУН, лицар Бронзового Хреста бойової заслуги
• Шарко Антін Левкович – зв'язковий референтури СБ Лопатинського районного проводу ОУН, лицар Срібного Хреста бойової заслуги 2 класу.
• Шишка Василь Петрович — господарчий референт кущового проводу ОУН, лицар Срібного Хреста бойової заслуги 1 класу.

• Погода в селі Трійця