Туве Янссон

Туве Янссон у 1920-х роках.

Туве Маріка Янссон зростала у творчій атмосфері. Її батько Віктор Янссон був відомим скульптором, що славився скульптурами воєнних монументів і сконструював статуї свободи в Лахті, Тампере. Мати — Сігне Гаммартсен, була графічним дизайнером. А ще у Туве була надзвичайна тітка, винятково енергійна та активна. Її оптимізм і непосидючість передавалися всім. Вона любила ліпити з гіпсу різноманітні чудернацькі фігурки.

У дитинстві Туве родина Янссон майже по пів року жила в будиночку рибалки на невеликому острові у Фінській затоці Балтійського моря, де дівчинка гуляла в лісі, фантазуючи про дивовижних істот. Казкарка зізналася, що «…без щасливих дитячих років, проведених біля моря…», вона «…ніколи б не почала писати».

Одного разу Туве сперечалася з братом Ларсом і, передражнюючи його, намалювала на стіні маленького бегемота, що під іменем Мумі-троль пізніше стане найвідомішим казковим персонажем.

Закінчивши середню школу, Янссон вивчала художнє мистецтво у Гельсінкі, Стокгольмі, Флоренції, Парижі. Її мальовничі роботи представлялися на багатьох виставках Фінляндії і Швеції, а перша персональна виставка відкрита у Гельсінкі у 1943 році Янссон любила англійську літературу і тому з особливим запалом працювала над малюнками до книжок Льюїса Керролла та Джона Толкіна.

У 1938 році написала і проілюструвала власну книжку — казкову повість «Малюк троль та велика повінь» (1942) — і, нарешті, «…відчула справжню свободу, коли сама почала виконувати обидва види роботи». Але книжка побачила світ лише за три роки (1945). Як тільки це сталося, Янссон зрозуміла, що не в змозі назавжди забути про мумі-тролів, і написала ще одну книжку — «Мумі-троль і комета» (1946), згодом — «Диво-капелюх» (1949), та низку інших продовжень. Так з'явилося чимало надзвичайних книжок з витонченими, оригінальними малюнками.

У 1953–1960 роках Туве Янссон створювала комікси для лондонської газети «The Evening News».

Популярність письменниці швидко вийшла за межі Фінляндії. Книжки про мумі-тролів були написані шведською; нині вони відомі у всьому світі в перекладах більш ніж 30 мовами. Саме книжки про мумі-тролів принесли письменниці загальне визнання. Янссон присуджують численні премії та нагороди, найголовніша з яких — Міжнародна золота медаль імені Г. К. Андерсена (1966). На початку 1978 року за бажанням польських дітей письменницю було нагороджено Орденом Усмішки.

Казки Янссон не обійшов увагою кінематограф. Польська кіностудія за контрактом з письменницею здійснила випуск 39 серій лялькових короткометражних фільмів, що складаються з трьох циклів; шведським телебаченням знято повнометражний фільм за однією з книжок під назвою «Між дитиною і дорослим».

Туве Янссон багато працювала для театру, який завжди був її пристрастю. За ініціативи письменниці стали йти вистави за мотивами мумі-казок. Вона брала активну участь у підготовці вистав і акторських костюмів до них. У Шведському театрі 1949 року ставиться п'єса «Мумі-троль і комета», а 1958 року в Лілла-театрі пройшла п'єса за участю самої Туве Янссон. У 1974 році в Національному оперному театрі йшла «Мумі-опера».

Більшість казкових повістей письменниці — пригодницького характеру. Їй притаманний психологізм у зображенні героїв, реалістична деталізація у змалюванні природи та побуту мешканців Долини мумі-тролів. Казковості творам надають насамперед дивовижні персонажі, що є витвором фантазії авторки. У кожному з них наче втілюються ті чи інші прагнення дітей, риси їх характеру: жага до нового, таємничого і чарівного («Мумі-троль і комета»), до будівництва і винахідництва («Мемуари тата Муміна»), доброта і любов до маленьких і слабких («Зима-чарівниця», «Дитина-невидимка», «А що буде потім?», «Хто розважить малятко?»), цікавість до непізнаних сил природи («Тато і море»), схильність до гри й перевтілення («Небезпечне літо»), прагнення самостійності та любов до свободи («Пізньою осінню в листопаді»). Все це є життєвими принципами Янссон.

Письменниця розповіла, що задовго до того, як Мумі-троль зажив самостійним життям на сторінках її літературних казок, вона зображала його маленьку постать на карикатурах замість власного підпису.

• Премія імені Г. К. Андерсена (1966).
• Премія газети «Svenska Dagbladet» (1952).
• Медаль Нільса Гольґерсона за книжку «А що буде потім?» (1953).
• Медаль Е. Бесков за ілюстрації до повісті «Зима-чарівниця» (1958).
• Премія Рудольфа Койву.
• Дипломи Г. К. Андерсена (1958, 1962, 1964).

• «Кожна дитяча книжка має містити в собі стежку, перед якою дорослі зупиняються, а дитина йде далі»
• «Світ дітей — це пейзаж, намальований яскравими фарбами, де добро і зло нероздільні…»

• «Країна Мумі-тролів. Книга перша» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2004), переклад Наталі Іваничук
• «Країна Мумі-тролів. Книга друга» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
• «Країна Мумі-тролів. Книга третя» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2005), переклад Наталі Іваничук
• «Капелюх Чарівника» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
• «Комета прилітає» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2008), переклад Наталі Іваничук
• «Мемуари Тата Мумі-троля» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
• «Небезпечне літо» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2009), переклад Наталі Іваничук
• «Джунглі в Долині Мумі-Тролів» комікс (Київ: «Видавництво Основи», 2015), переклад Ярослави Стріхи
• «Літня книжка» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2017), переклад Наталі Іваничук
• «Диво-капелюх», переклад Ольги Сенюк

• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.

• Маленькі тролі і велика душа письменниці. chl.kiev.ua.
• Парк Мумі-тролів. muumimaailma.fi.