Туніський штадтбан

Туніський штадтбан (фр. Métro léger de Tunis, араб. المترو الخفيف لمدينة تونس‎) — мережа штадтбану, яка має дистанції, побудовані за стандартами метрополітену — тунелі та підземні станції, розташовані у центральній частині міста. Відкрита в 1985 році. Загальна довжина шести ліній — 45.2 км, у мережі — 80 станцій.

Туніський штадтбан
Держава  Туніс
Адміністративна одиниця Туніс
Зазвичай використовуваний транспортний засіб TW 6000d і Alstom Citadis 302d
Оператор Société des transports de Tunisd
Дата офіційного відкриття 1985
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Тип електрифікації постійний струм, 750 Вd
Офіційний сайт
 Туніський штадтбан у Вікісховищі

Історія
конка
вагони Siemens TW6000
вагони Citadis 302

Конка, а потім трамвай діяли у Тунісі у першій половині XX століття, але, як і багато подібних мереж, була закрита в 1960 році.

Будівництво штадтбану розпочалося в 1981 році. Будівництво виконував «під ключ» консорціум, під орудою Siemens. Перша лінія була відкрита в 1985 році.

З часу побудови основу парку вагонів складають трисекційний вагони Siemens TW 6000 із зеленою лівреєю, що були розроблені для Ганноверського штадтбану. В 2007—2010 роках були закуплені п'ятисекційні вагони Alstom Citadis 302 із біло-зеленою лівреєю [1][2].

Мережа
Лінія Довжина Станцій Відкриття Рухомий
склад
Place de Barcelone – Ben Arous 5.5 km 11 1985 Siemens
Place de la République – Ariana 6.3 km 12 1989 Siemens
Tunis Marine – Ibn Khaldoun 6.5 km 13 1990 Siemens
Place de Barcelone – Kheireddine 10 km 20 1990 Siemens
Place de Barcelone – Intilaka 7.1 km 14 1992 Alstom Citadis
Tunis Marine – El Mourouj 4 6.8 km 18 2008 Alstom Citadis

Лінія

Майдан Барселони — Бен-Арус
  • Відкриття: 1985
  • Кількість станцій: 11

Найстаріша та найкоротша лінія порівняно з 5 іншими станціями. Має 11 станцій.

Будівництво розпочати в 1981 році, була завершена введенням в експлуатацію лінії в 1985 році.

Сполучення між автобусними лініями та лінією 1 на станції Ель-Уардія відкрито в 1986 році.

Лінія

Майдан Республіки — Аріана
  • Відкриття: 1989
  • Кількість станцій: 12

Друга лінія за віком найкоротша лінія після Лінії 1. Вона має 12 станцій. Будівництво лінії 2 розпочалося того ж року, а пасажирські перевезення розпочалися в 1989 році.

Лінія

Туніс-Марине — Ібн Хальдун
  • Відкриття: 1990
  • Кількість станцій: 14

Лінія 3 складається з 14 станцій, а пасажирські перевезення розпочато в 1990 році.[3]

На станції Туніс-Марине також є пересадка на лінію TGM. Це єдина станція, на якій є пересадка зі станції метро та станцію TGM.

Лінія

Майдан Барселони — Хейреддін
  • Відкриття: 1990
  • Кількість станцій: 20

Лінія

Майдан Барселони — Інтілака
  • Відкриття: 1992
  • Кількість станцій: 14

Лінія

Майдан Барселони — Інтілака
  • Відкриття: 2008
  • Кількість станцій: 18

Примітки
  1. Hella Lahbib (18 вересня 2007). Un tramway nommé plaisir (French). La Presse de Tunisie.
  2. Tunis orders more trams. Railway Gazette International. 22 липня 2010.
  3. TRANSTU: removal of the Habib Thameur metro station. Процитовано 8 травня 2021.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Туніський штадтбан

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.