Туркова Ксенія Дмитрівна

З 1998 по 2000 рік працювала на московському кабельному ТБ, кореспондентом телеканалу REN-TV[1]. У 2000 році, у рамках студентської практики з ініціативи Євгена Кисельова, в числі ще п'яти осіб потрапила на телеканал НТВ[2]. З 2000 року працювала кореспондентом програми «Сьогодні в столиці» виробництва НТВ на каналі ТНТ[3]. Програма «Сьогодні в столиці» пішла з телеефіру одночасно з захопленням НТВ[4].

14 квітня 2001 року разом з усім основним складом співробітників вона перейшла на телеканал ТВ-6[5], пізніше — ТВЗ. З вересня 2001 по січень 2002 року — ведуча ранкових новин «Зараз» телеканалу ТВ-6[6].

З червня 2002 по червень 2003 року була ведучою ранкових випусків «Новин» на телеканалі ТВЗ[7] по черзі з Аллою Чернишової. Виступала в якості ведучої програми «Гасіть світло» з Хрюном Моржовым і Степаном Капустою на тому ж телеканалі.

Після закриття ТВЗ в червні 2003 року Туркова перейшла працювати на радіостанцію «Ехо Москви»[8][9]. Ведуча новин[10], ведуча та автор гри «Термінова новина»[11] і рубрики про сучасному сленгу «Ксеня по фені» в програмі «Говоримо по-російськи» на «Ехо Москви»[12]. Ксенія Туркова також лауреат в номінації «Кращий радиокорреспондент» (на думку користувачів Інтернету)[13]. Пішла зі станції в листопаді 2006 року.

Лауреатка Всеукраїнського конкурсу працівників електронних ЗМІ «За зразкове володіння російською мовою в професійній діяльності» в номінації «Найкращий радіоведучий».

З листопада 2004 року по липень 2005 року вела огляд преси в програмі «Сьогодні вранці» на каналі НТВ[14][15]. Пішла з телеканалу після відходу головного продюсера каналу Олександра Левіна у 2005 році[16]. З червня 2006 по осінь 2007 року[6] вела програму «Бізнес. Персона» на «Третьому каналі»[15].

З жовтня 2007[6][17] за осінь 2009 року — ведуча новин «24» на РЕН ТВ[18][19].

З 2009 по 2010 роки — постійний автор і ведуча документального циклу «Репортерські історії» на РЕН ТВ, зокрема — фільмів «Мріяти не шкідливо» (показаний 26 квітня 2009 року)[20] та «Негідна старість» (показаний 28 лютого 2010 року).

З 2010 по 2012 рік працювала радіоведучою на станції «Сіті FM»[21]. З лютого 2012 року по серпень 2013 року — ведуча лінійного ефіру на радіо Коммерсант FM[2].

Як колумніст співпрацювала з виданнями «Московські новини» (2011—2014)[22], «Сноб» (з 2014 року) і «Такі справи» (2014—2015).

1 червня 2013 року була однією з ведучих спеціального телемарафону до Дня захисту дітей «Прощавай, дитячий будинок!» на телеканалі «Дождь» (разом з Катериною Гордєєвою, Оленою Погребижською та Катериною Шерговою)[23].

З серпня 2013 по липень 2017 роки жила і працювала в Києві[24][25]. З 18 березня 2014 року по 12 серпня 2016 року працювала на українськомуРадіо Вести"[26][27], з літа 2013 року за півтора року вивчила українську мову. Надалі почала співпрацювати з Громадським телебаченням. У 2015 році брала участь у «Відкритих діалогах» в Санкт-Петербурзі у дискусії, присвяченій мові ненависті[28]. З 1 вересня 2016 року стала виконавчим продюсером проекту «Громадське російською» Громадського телебачення[29].

У вересні 2016 року була серед тих журналістів, які підписали спільну заяву проти дій сайту волонтерського центру Миротворець, який оприлюднив персональні дані близько 5 тисяч журналістів з акредитацією в так званих «ДНР» та «ЛНР»[30][31].

З липня 2017 року почала роботу в digital-підрозділі «Голосу Америки»[32].