Тілопо сулавеський

Тілопо сулавеський[2] (Ptilinopus fischeri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Індонезії.

?
Тілопо сулавеський

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Тілопо (Ptilinopus)
Вид: Тілопо сулавеський
Біноміальна назва
Ptilinopus fischeri
Brüggemann, 1876
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Megaloprepia fischeri
Ramphiculus fischeri
Посилання
Вікісховище: Ptilinopus fischeri
Віківиди: Ptilinopus fischeri
ITIS: 177315

Опис

Довжина птаха становить 36 см. Голова і нижня частина тіла попелято-сірі. Під очима великі червоні плями, які переходять в чорні смуги, шо сполучаються позаду на шиї. Верхня частина голови і задня частина шиї темно-сірі. Спина і надхвістя темно-зелені. Гузка і стегна сірувато-зелені, поцятковані кремовими плямками. Крила темно-сірувато-зелені, махові пера мають жовті края. Очі карі, дзьоб зеленуватий, лапи червонуваті.

Підвиди

Виділяють три підвиди:[3]

  • P. f. fischeri Brüggemann, 1876 — північ Сулавесі;
  • P. f. centralis Meyer, AB, 1903 — центр і південний схід Сулавесі;
  • P. f. meridionalis (Meyer, AB & Wiglesworth, 1893) — південний захід Сулавесі.

Поширення і екологія

Сулавеські тілопо є ендеміками острова Сулавесі. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 1000 до 3000 м над рівнем мор, переважно на висоті понад 2000 м над рівнем моря.

Поведінка

Сулавеські тілопо ведуть переважно поодинокий спосіб життя. Гніздяться в чагарникових заростях або низько на деревах. Гніздо являє собою платформу з хмизу, типову для голубів. В кладці одне яйце.

Примітки
  1. BirdLife International (2016). Ptilinopus fischeri.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 листопада 2021.

Джерела
  • David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
  • Alois Münst und Josef Wolters: Tauben – Die Arten der Wildtauben, 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.