Удавчик піщаний

Загальна довжина самиць досягає 72 см, самці трохи дрібніше — 55-58 см. Довжина хвоста — 5-7 см. Хвіст короткий та тупий. Голова не відмежована від тулуба шиєю, зверху вкрита дрібними неправильними щитками. Лоб й верхня поверхня морди злегка увігнуті. Очі звернені вгору. Луска тулуба та хвоста гладенька або з ледь помітними слідами реберець, помітніших у задній частині хвоста. У самців 153-183 черевних щитків, у самиць — 159-192. Підхвостових щитків — 17-40 пар у самців, у самиць — 15-30 пар. Навколо середини тулуба тягнеться 42-49 рядків луски.

Верхня сторона тулуба жовто-бурого, світло-коричневого кольору з рядками бурих поперечно витягнутих плям, які іноді зливаються у зигзагоподібну смугу. З боків є витягнуті бурі або чорні крапочки. Черево у темних крапочках. Зустрічаються часткові або повні меланісти, забарвлення яких чорно-фіолетове з одиничними білувато-жовтуватими плямками на бічних лусочках.

Полюбляє піщані пустелі, барханні рухомі та напівзакріплені горбисті піски. Іноді зустрічається у глинястих й лесових пустелях, на такирах з поодинокою рослинністю, по схилах ярів та на околицях зрошуваних земель, а також у сухих передгір'ях по долинах з піщано-глинистої ґрунтом. В гори піднімається до 1000 м над рівнем моря. Ховається у норах гризунів, щілинах на руїнах будівель та у піску. Піщаний удавчик краще інших видів роду адаптований до перебування на сипучому субстраті, він легко занурюється в пісок і пересувається під його поверхнею. У спекотний час активний вночі, навесні звичайний на поверхні вдень. Харчується гризунами, птахами і ящірками. Здобич, як і всі удави, душить кільцями тіла.

Це яйцеживородна змія. У липні — серпні самиця народжує 4-15 молодих змій довжиною тіла 12,6-14,8 см.

Мешкає у північному Ірані, Афганістані, Середній Азії, Казахстані, східному Передкавказ'ї, Монголії, північно-західному Китаї.

• Eryx miliaris miliaris
• Eryx miliaris nogaiorum

• Jones, C. 2004. Sand Boas. Reptilia (GB) (34): 12–23
• Словник-довідник із зоології. – К., 2002.