Удовенко Володимир Васильович
Володи́мир Васи́льович Удове́нко (нар. 1881, м. Київ — † 8 грудня 1937, Ленінградська область, РРФСР — нині Російська Федерація) — вчений-гігієніст, професор.
| Удовенко Володимир Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1881 Київ |
| Помер |
8 грудня 1937 Ленінградська область, СРСР·розстріляний |
| Громадянство |
 Російська імперія,  УНР, СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | медик |
| Відомий завдяки | вчений-гігієніст |
| Alma mater | Київський університет |
| Батько | Удовенко Василь Якович |
| Мати | Удовенко Надія Юліанівна |
| У шлюбі з | Удовенко Марія Іванівна |
| Діти | двоє дітей: син — Удовенко Всеволод Володимирович, лікар |
| за деякими даними, розстріляний 9.12.1937[1] | |
Жертва більшовицького терору.
Життєпис
Народився в Києві в родині службовця-залізничника. Закінчив медичний факультет Київського університету (1907), перебував на земській службі в Бердичівському повіті, з 1913 року — в Києві; до Першої світової війни був палатним лікарем безплатної лікарні Цесаревича Ніколая для чорноробів (нині — лікарня Охматдит). Мобілізований як лікар до війська (1915—1917). У громадській діяльності орієнтувався на Пироговське товариство, брав участь у його з'їздах. Повернувшись до Києва в другій половині 1917-го, в часи УНР очолив санітарно-статистичний відділ медичної санітарної управи Генерального секретаріату внутрішніх справ. У період Гетьманату й Директорії був помічником директора (віце-директора) санітарного департаменту профільного міністерства, а в 1919-му — завідувач санітарно-епідемічного відділу Наркомату охорони здоров'я. Від початку 1920-х років, працюючи в Медичній академії, був асистентом кафедри гігієни української лектури (у професора Овксентія Корчак-Чепурківського), служив у губздороввідділі та завідувачем санітарної лабораторії на Південно-Західній залізниці.
Професор Медичного та Художнього інститутів у Києві, співробітник УАН. Засуджений у процесі СВУ на 8 pоків позбавлення волі й засланий на північ (Соловки). Під час перебування в Соловецькій тюрмі особливого призначення вдруге «засуджений» рішенням «особливої трійки» УНКВС Ленінградської області. Вирок (найвища кара) виконано в Ленінградській області 8.12.1937 (за деякими даними, 9.12.1937)[2][3]. Реабілітований у 1989 (справа СВУ) і 1996 роках.
Праці з гігієни поселень, зокрема сільських.
Примітки
- Володимир Удовенко: дві дати розстрілу
- Скорбный путь. Соловецкие этапы 1937–1938 гг. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 30 грудня 2014.
- Дзеркало тижня. Україна. № 1(197), 2015. Сергій Шевченко. Володимир Удовенко: дві дати розстрілу
Джерела та література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Остання адреса: розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках. У 2-х томах. — К. : Сфера, 2003.
- Шевченко С. В. Соловецький реквієм. — Київ: Експрес-Поліграф, 2013.
- Сергій Шевченко. Володимир Удовенко: дві дати розстрілу // Дзеркало тижня. Україна — 2015. — № 1. — 16-23 січня.
Посилання
- Удовенко Володимир // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1947. — 1000 екз.