Узень – Актау (газопровід)

Узень – Актау – газопровід на південному заході Казахстану, який забезпечує подачу ресурсу споживачам Мангістауської області.

Актау

Жетибай

Жанаозен

Кінцеві пункти етанопроводу

У 1960-х роках на півострові Мангишлак почалась розробка нафтових родовищ, дві групи яких виявили в районах Новий Узень (наразі Жанаозен) та Жетибай. При цьому отримували значні обсяги попутного газу, котрий вирішили використати на потреби промисловості в районі Актау, де в 1969-му почалось продукування азотних та фосфорних добрив[1] (на той час це виробництво відносилось до Прикаспійського гірничо-металургійного комплексу, орієнтованого на видобуток урану).

В 1968-му став до ладу газопровід Узень – Актау довжиною 150 км[2] та діаметром 530 мм[3], а в 1971-му до Актау проклали газопровід від Жетибаю[4].

В 1975-му через Узень пройшла третя черга магістральної системи «Середня Азія – Центр» (САЦ-3), котра починалась південніше на туркменських родовищах Прикаспію. За потреби ресурс із САЦ-3 міг подаватись у газопровід на Актау.[5]

У 1981-му для нарощування поставок між Узенем та Актау проклали ще одну нитку діаметром 720 мм[6], при цьому проектна пропускна здатність системи досягнула 3,6 млрд м³ на рік.

Оскільки попутний газ містить значну кількість гомологів метану, вирішили організувати їх вилучення з продукції мангишлацьких родовищ. Як наслідок, у середині 1970-х в Узені почався запуск Казахського газопереробного заводу (один з продукованих ним компонентів – етан – надалі транспортувався по етанопроводу до все того ж Актау для використання піролізним виробництвом). Ресурс із Жетибайської групи родовищ також подали для переробки на Казахський ГПЗ, для чого між Жетибаєм та Узенем проклали ще одну нитку. У випадку аварій на нитках, котрі обслуговували напрямок Узень – Актау, її могли реверсувати для забезпечення безперебійності поставок на актауські виробництва. Втім, 1992-го через поганий технічний стан нитку Жетибай – Узень вивели з експлуатації.

Станом на середину 2000-х років в експлуатації на  трасі Жанаозен – Актау знаходилась нитка діаметром 720 мм. При цьому в 2008-му між Жетибаєм та Жанаозеном спорудили нову ділянку довжиною 60 км та діаметром 530 мм. Відновлення цієї резервної схеми дозволило здійснювати капітальний ремонт газопроводу на Актау без зупинки подачі ресурсу споживачам.[7]

Також можливо відзначити, що хоча після розпаду СРСР використання САЦ-3 у проектному режимі припинилось, проте з 2014-го по реверсованій ділянці Бейнеу – Жанаозен цього газопроводу подається блакитне паливо із казахської газотранспортної системи.