Юліан Романчук
Юліян[2] (Юліа́н) Романчу́к (24 лютого 1842, с. Крилос, нині Галицький район — 22 квітня 1932, Львів) — довголітній політичний провідник галицьких українців, визначний громадський та культурно-освітній діяч (педагог, письменник, журналіст, видавець).
Юліан Романчук | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Юліан Романчук | ||||
Народився |
24 лютого 1842 с. Крилос, нині Галицький район | |||
Помер |
22 квітня 1932 (90 років) Львів | |||
Поховання | ||||
Громадянство |
![]() ![]() ![]() | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | громадський діяч, педагог, письменник, журналіст | |||
Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка | |||
Мова творів | українська | |||
Партія | Українська Національно-Демократична Партія | |||
Діти | Романчук Тит Юліанович | |||
| ||||
![]() | ||||
![]() |
Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), «Рідної школи» (1881), Учительської Громади (другий голова, згодом почесний член).
Батько та дід художників Тита й Антона Романчуків.
Біографія
Народився 24 лютого 1842 року в с. Крилос (Станиславівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Галицький район, Івано-Франківська область, Україна) в родині вчителя. Закінчив Львівський університет.
1863–1900 — був гімназіальним учителем (класична філологія) у Львові, де мешкав до смерті.
Член-засновник материнського товариства «Просвіта» (1868) та довголітній його голова (1896—1906), один із засновників НТШ (1873), «Рідної школи» (1881), Учительської Громади (другий голова, згодом почесний член).
Засновник і видавець газети «Батьківщина» (1873), співзасновник і співробітник «Діла» (1880), місячника Ruthenische Revue (Ukrainische Rundschau) у Відні.
1884 — почав активізувати діяльність за реформування системи освіти задля збільшення шкіл з українською мовою навчання[2].
![](../I/Romaniuk._Lewyckij._Kolessa.jpg.webp)
1883–1895 — посол до Галицького сейму[3] (з 1889 — голова Українського Сеймового Клубу («Руського клубу»[2]), до виходу з нього 24 травня 1894 року[4]).
1885 — ініціатор і співзасновник Народної Ради. 1890 року став одним із творців так званої «нової ери», в опозиції до якої став 1894 року.
1891—1897 і 1901—1918 — посол до австрійського парламенту (1907—1910, 1916—1917 голова Української Парламентарної Репрезентації, з 1910 віце-президент парламенту).
1899 — співзасновник Національно-Демократичної Партії (до 1907 її голова).
Під час Першої світової війни — голова Українського Допомогового Комітету і Української Культурної Ради у Відні.
7 листопада 1916 — парламентські клуби націонал-демократичної і радикальної партій саморозпустилися, натомість утворили одноцільну парламентську організацію всіх українських послів Галичини; головою обрано Ю. Романчука, заступниками Лева Бачинського та Євгена Петрушевича, секретарем Льонґина Цегельського.
1918 — делегат Української Національної Ради ЗУНР.
10 листопада 1918 — Ю. Романчук заприсягнув у Львові членів Державного Секретаріату ЗУНР.
По відданні 1923 року Радою Амбасадорів Антанти Галичини Польщі прийняв на площі св. Юра від тисячних мас присягу на вірність українській державності.
![](../I/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%AE%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD.jpg.webp)
Як сеньйор галицьких політичних і громадських діячів Романчук користувався загальною пошаною серед українського громадянства, мав великий вплив на розвиток політичного, громадського і культурно-освітнього життя. У 1900—1910 разом з Євгеном Олесницьким і Костем Левицьким був членом фактичного політичного проводу галицьких українців. У 1920-х роках очолював скликувану для політичних консультацій, «Раду Сеньйорів».
Літературна діяльність
Редактор місячних книжечок і календарів «Просвіти», упорядник, виданих 1879 року шкільних підручників (української читанки для народних і середніх шкіл, у які разом з Олександром Барвінським увів 1890 року фонетичний правопис, з 1899 — також у популярні видавництва «Просвіти»). Підтримував активні зв'язки з українськими письменниками й громадськими діячами у центрі та на сході України. У 1903 репрезентував галичан на відкритті пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві.
Редактор збірника творів українських класиків під назвою «Руська письменність». Автор та укладач підручників «Читанка для низших кляс середніх шкіл» і «Руська читанка для четвертого класу народніх шкіл» (1879).
Видавець-редактор творів Тараса Шевченка в Галичині — «Поезії» (1902), «Твори» (I—II, 1907), «Кобзар» (1914), дослідник текстів Шевченкових поезій, автор літературно-критичних статей, ініціатор видання «Просвітою» бібліотеки українських класиків «Руська Письменність» і видавець-редактор 23 її томів у 1904—1920 роках.
Іван Франко та Юліян Романчук
Львівська газета «Діло» опублікувала статтю Ю. Романчука «Смутна поява» після публікації в іншій львівській польськомовній газеті передмови Івана Франка до свого твору. У відповідь поет написав вірш «Сідоглавому».[5]
Вшанування
- Вулиця Юліяна Романчука у Львові (раніше Яна Замойського).[6]
Примітки
- Личаківський некрополь — С. 377.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 175.
- Александер Стефанович. Спомини про перший вибір посла Романчука в Калуши р. 1883. // Дїло, 7.06.1913
- Горак Я. Вахнянин Анатоль (Наталь) Климентович (Климович) // Франківська енциклопедія : у 7 т. / редкол.: М. Жулинський, Є. Нахлік, А. Швець та ін. — Львів : Світ, 2016. — Т. 1 : А — Ж / наук. ред. і упоряд. Є. Нахлік; передмова М. Жулинський, Є. Нахлік. — С. 236. — ISBN 978-966-914-034-0.
- Іван Франко. Гримить.— К.: Радянська школа, 1986.— 671 с., іл.— С. 626
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
Джерела та література
- Гирич І. Романчук Юліан Семенович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 642. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Жадько В (упорядник). Енциклопедія «Черкащина». — К., 2010. — С. 754.
- Меленчук О. Шевченкові ідеї в житті і творчості Юліана Романчука / О. Меленчук // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. : Філологія. – 2018. – № 33. – Т.1. – Одеса : Міжнародний гуманітарний університет, 2018. – С. 48 – 51.
- Меленчук О. Юліан Романчук – видавець і дослідник творів Т. Шевченка // Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [редактори-упорядники В. Ільницький, А. Душний, І. Зимомря]. – Дрогобич : Видавничий дім «Гельветика», 2018. – Вип. 20. Том 2. – С. 77–83.
- Пилипишин О. І. Виборчі кампанії до віденського парламенту у Східній Галичині (1895—1910 рр.): пропозиції Ю. Романчука // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2013. — Вип. XXXVII. — С. 60—65.
- Стефанович Александер. Спомини про перший вибір посла Романчука в Калуши р. 1883 // Дїло. — 1913. — 7 черв.
- Чорновол І. П. Романчук Юліян // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 287. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Чорновол І. Юліян Романчук — сеньйор українських політиків // Бібліотека Ї — Genius Loci.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
Посилання
- Романчук Юліан Семенович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 537.
- Романчук Юліян // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1630. — 1000 екз.