Українсько-ватиканські відносини

Граф Михайло Тишкевич — перший дипломатичний представник України при Святому Престолі

Дипломатичні відносиними між Святим Престолом та Українською Народною Республікою були встановлені у 1919 році[1][2] — у 1919 році при Святому Престолі відкрилась надзвичайна дипломатична місія УНР, а у 1920 році Папою Римським в Україну був призначений Апостольський візитатор[2]. Незважаючи на це офіційного визнання з подальшим встановленням дмпломатичних відносин на рівні послів не відбулося так як Святий Престол очікував визнання УНР однією з «перших держав». Водночас Святий Престол офіційно підтимував право України на самовизначення та надавав підтримку УНР на Паризькій мирній конференції. Крім того, Папа Бенедикт XV передав 100 000 лір у фонд допомоги населенню України, а Конгрегація Східних Церков — 50 000 лір для греко-католицьких священиків Галичини[1][2]. Офіційні дипломатичні контакти були припинені у 1921 році: 1 листопада 1921 року від винонання дипломатичних обов'язків був звільнений отець Бонн, а у грудні — відкликаний Апостольський візитатор отець Дженоккі[2].

Голови надзвичайної дипломатичної місії УНР при Святому Престолі:

• граф Михайло Тишкевич. Призначений 15 лютого 1919 року. Вірчі грамоти були вручені Папі Римському Бенедикту XV 25 травня 1919 року[2];
• отець Франц Ксаверій Бонн. Призначений у серпні 1919 року[1][2].

Апостольські візитатори в Україні:

• отець Джованні Дженоккі. Призначений 13 лютого 1920 року[1][2].

Офіційні ноти:

• З боку УНР:
  • Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року [2];
  • Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року[2];
  • Офіційний протест проти жорстокості польської військової влади щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року[2];
  • Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року[2];
  • Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року[2];
  • Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року[2].
• З боку Святого Престолу:
  • Лист державного секретаря Святого Престолу П'єтро Гаспаррі до голови Директорії УНР Симона Петлюри про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року[2].

Дипломатичні відносини між Україною і Св. Престолом встановлено 8 лютого 1992 р. Перший Апостольський нунцій в Україні архієпископ Антоніо Франко вручив вірчі грамоти 19 серпня 1992 р. З 2000 р. у Римі діє Посольство України у Ватикані. Міждержавні відносини між Україною і Св. Престолом було започатковано візитом до Ватикану у квітні 1993 р. міністра закордонних справ України А.М.Зленка, в рамках якого відбулася його зустріч з Папою Римським Іваном Павлом ІІ. Перший офіційний візит до Ватикану Президента України Л.Д.Кучми та його аудієнція у Папи Римського Івана Павла ІІ пройшли на початку травня 1995 р.

Найважливішою подією двосторонніх відносин став перший в історії державний візит Папи Римського до України 23—27 червня 2001 р. (проте, слід зазначити, що йому передували візити римських понтифіків до окремих теренів, які сьогодні входять до складу України). В ході візиту Папа Іван Павло ІІ відвідав Київ та Львів, провів зустрічі з керівництвом держави й відслужив літургії для мільйонів віруючих.