Франц Ксаверій Бонн

Франц Ксаверій Бонн (нід. Franz Xavier Bonne, нар. 4 лютого 1882, м. Брюгге-Брюж[1][2], Бельгія — пом.21 листопада 1941[2] р., м. Сант-Дірфілд[1], США) — український дипломат[1] бельгійського походження, священник УГКЦ, капелан УГА[1][2], чернець, Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, заступник міністра закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки[3].

Бонн Франц Ксаверій
нід. Bonn Franz Xaver
Псевдо отець Франц
Народився 4 лютого 1882(1882-02-04)
Брюгге, Бельгія
Помер 21 листопада 1941(1941-11-21)
США
Громадянство  Бельгія
Національність фламандець
Діяльність редемпторист, капелан УГА
Відомий завдяки дипломат ЗУНР
Титул чернець, священик
Головував дипмісії УНР
Конфесія УГКЦ
Нагороди

Життєпис
Члени делегацій на перемовинах про припинення вогню. Львів, палац Потоцьких, 26.02.1919 рік. Перший ряд (зліва направо): Володимир Темницький, Володимир Охримович, голова французької місії генерал Жозеф Бартелемі, керівник британської місії генерал-майор Адріан Картон де Віарт, італійський майор Джузепе Стабіле, Степан Витвицький; Другий ряд: Альфонс Ерле, отець Франц Ксаверій Бонн, Роберт Говард Лорд (США), Осип Бурачинський, Костянтин Слюсарчук, Теодор Рожанківський; Третій ряд: стоїть третій — отець Антін Калята, четвертий — британський полковник Смайс, шостий — Вільгельм Фідлєр

Народився у місті Брюґґе-Брюж в Бельгії. За походженням фламандець[3], бельгійський громадянин[3].

У серпні 1901 р. — вступив до монашого Згромадження Редемптористів[3]. 29 вересня 1903 р. — зложив чернечі обіти. 29 вересня 1908 р. — був рукоположений у Священство, став священником-місіонером. У той час в Канаді вже був монастир редемптористів у Східному обряді.

У вересні 1911 р. — приїхав до Галичини, в Крехівському монастирі Василіян у Крехові вивчав українську мову й візантійський обряд Східної Католицької Церкви (разом з іншим бельгійцем — о. Францом Пвасоном, який приїхав у кінці 1911 р.). З осені 1912 року служив у м. Дрогобич, а з грудня 1912 року до квітня 1913 року в с. Сілець Беньків (нині с. Сілець)

21 серпня 1913 року в с. Унів було засновано першу спільноту редемптористів східного обряду у Галичині. Всі місіонери прибули із Бельгії. Серед них і отець Бонн. В березні 1914 року преїхав до Тернополя став сотрудником пароха о. Володимира Громницького.

Під час Першої світової війни служив на Тернопільщині та виступав проти насильницького впровадження московського православ'я російською окупаційною владою з російським архиєпископом Євлогієм Георгієвським[1][3]. У 1917 р. — генеральний вікарій східної частини львівської митрополії, до якої входили Броди, Зборів, Збараж, Тернопіль, Сколе[3].

У 1918 року був польовим духівником при Українській Галицькій Армії, а згодом був членом українських делегацій для переговорів з місіями Антанти в Галичині, перекладач на переговорах. Його було інтернували румунські окупанти, але після звільнення він прибув до Кам'янця-Подільського[3].

В січні 1919 року після від'їзду на Паризьку конференцію посла УНР у Ватикан графа Михайла Тишкевича, у листопаді того року направлений був урядом Західноукраїнської Народної Республіки[1], та очолив дипломатичну місію Директорії УНР у Ватикані. Завданням України до нього було:

  1. домогтися призначення в УНР дипломатичного представника Папи Римського (він виконав 16 лютого 1920 р.);
  2. одержати від Італійського Червоного Хреста допомогу санітарно-медичного характеру для скривавленої та безпомічної напівтифозної української армії;
  3. дістати через інтервенцію Апостольського уряду санітарну допомогу для 80 тисяч полонених українців, колишніх вояків австро-угорська армія утримувані в трьох концтаборах Італії;
  4. інформувати Вселенський уряд і акредитованих у Святому Престолі представників інших держав про становище в Україні;
  5. відкрити в Римі центр дослідів і навчання під назвою «Академія України»[3].

Він виконував обов'язки голови дип.місії, домігся матеріальної допомоги й моральної підтримки від Папи Римського Бенедикта XV. Мав офіційний статус у місії як радник (до 1 листопада 1921 р.)[4]. Зі спогадів українського історика й дипломата Дорошенко Дмитра Івановича[3]:

Служив якийсь молодий священик і, що мене здивувало, з якимсь чужим, неукраїнським акцентом... Згодом я познайомився з ним. Це був отець Бонн, бельгієць, що приїхав сюди перед війною як місіонер Згромадження редемптористів, щоб познайомитися з греко-католицьким обрядом, і затримався тут. Отець Бонн — людина енергійна, жвава, віддана своїй справі. Він щиро полюбив український народ, з яким зв'язала його доля, прийняв до серця його лихо і працював, як тільки міг, щоб чимось допомогти, принести бодай моральну поміч і розраду...

2 березня 1921 року під тиском зі сторони польських політиків та єпископату був змушений залишити Згромадження.

У 1921 році почав служити священником серед української діаспори у Пенсільванії (м. Палмертон, м. Філядельфія та інші у США)[3].

21 листопада 1941 р. — помер у США, м. Сант-Дірфілд.

Нагороди

Примітки
  1. Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — м. Київ : вид. Наукова думка, 2005 р. — Т. 1. : (А-В). — С.338 — ISBN 966-00-0415-X (укр.)
  2. Енциклопедія українознавства. Словникова частина // гол. ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993 р. — Т.1. — С.157 — ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
  3. Бельгієць, який полюбив Україну, сайт «Редемптористи Львівської Провінції» (укр.)
  4. Гентош Ліліана, Дипломатичні контакти Української Народної Республіки з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії, 9 серпня 2011, сайт «РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України»
  5. Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 622/2019 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.