Ультрафіолетова астрономія

Ультрафіолетова астрономія — це спостереження електромагнітного випромінювання в ультрафіолетовому діапазоні довжин хвиль приблизно від 10 до 320 нм; коротші хвилі—фотони вищої енергії—вивчаються рентгенівською астрономією і гамма-астрономією.[1] Світло на цих довжинах хвиль поглинається атмосферою Землі, тому спостереження на цих хвилях повинно здійснюватися з верхніх шарів атмосфери чи з космосу.[1]

Зроблене телескоп GALEX зображення спіральної галактики М81 в ультрафіолетовому світлі.
Авторство: GALEX/НАСА/лабораторія реактивного руху-Калтех.

Вимірювання ультрафіолетових ліній спектру використовуються, щоб розрізняти хімічний склад, щільність і температуру міжзоряного середовища, а також температуру і склад гарячих молодих зірок. Ультрафіолетові спостереження можуть також надати важливу інформацію про еволюцію галактик.

Ультрафіолетовий Всесвіт виглядає зовсім інакше від знайомих зір і галактик у видимому світлі. Більшість зірок є відносно холодними об'єктами, що випромінюють більшість свого електромагнітного випромінювання у видимій або ближній інфрачервоній частині спектра. Ультрафіолетове випромінювання і випромінювання високоенергетичних часток характерне для гарячих об'єктів, як правило на ранньому та пізньому етапах їх еволюції. Якщо б ми могли побачити небо в ультрафіолетовому світлі, більшість зірок би зникла — ми б бачили кілька дуже молодих масивних зірок і деякі дуже старі зірки і галактики, а хмари газу і пилу блокували б наш зір у багатьох напрямках вздовж Чумацького Шляху.

Засновником цієї галузі астрономі переважно вважається Чарльз Стюарт Бойєр.

Галактика Андромеди — зображення у високоенергетичних рентгенівських світлі та ультрафіолетовому світлі (фото оприлюднене 5 січня 2016 року).

Ультрафіолетові космічні телескопи та інструменти
Зображення М101 в ультрафіолеті за допомогою Astro 2 UIT
  •  — Far Ultraviolet Camera/Spectrograph на «Аполлон-16» (квітень 1972)
  • + ESRO — TD-1A (135—286 nm; 1972–74)
  •  — Orbiting Astronomical Observatory (#2:1968-73. #3:1972-81)
  •  — космічні обсерваторії «Оріон-1» та «Оріон-2» (#1:1971; спектр 200—380 нм; #2:1973; спектр 200—300 нм)
  • +  — Astronomical Netherlands Satellite (150—330 нм, 1974–76)
  • + ESA — International Ultraviolet Explorer (115—320 нм spectra, 1978–96)
  •  — «Астрон-1» (1983–89; 150—350 нм)
  •  — «Глазар-1» та «Глазар-2» на орбітальній станції «Мир» (у «Квант-1», 1987—2001)
  •  — EUVE (7-76 ни, 1992—2001)
  •  — FUSE (90.5-119.5 нм, 1999—2007)
  • + ЄКА — Extreme ultraviolet Imaging Telescope (на SOHO, досліджуючи Сонце на 17,1, 19,5, 28,4 та 30,4 нм)
  •  — GALEX (135—280 нм, 2003—2013)
  • + ЄКА — Габбл (Hubble STIS 1997—115–1030 нм) (Hubble WFC3 2009–200-1700 нм)
  •  — Swift Gamma-Ray Burst Mission (спектр 170—650 нм, 2004--)
  •  — Hopkins Ultraviolet Telescope (літав 1990 та 1995 р.)
  •  — ROSAT XUV[2] (17-210eV) (30-6 nm, 1990—1999)
  •  — Public Telescope (PST)[3][4][5] (100—180 нм, запуск планується на 2019 р.)
  •  — Astrosat (спектр 130—530 нм, запущений у вересні 2015 р.)

См. також список космічних телескопів#ультрафіолет

Див. також
  • Галактики Маркаряна
  • Галактика-зелений горошок

Примітки
  1. A. N. Cox, ред. (2000). Allen's Astrophysical Quantities. New York: Springer-Verlag. ISBN 0-387-98746-0.
  2. R. Staubert, H. Brunner,1 H.-C. Kreysing — The German ROSAT XUV Data Center and a ROSAT XUV Pointed Phase Source Catalogue (1996). Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 26 жовтня 2016.
  3. Public Telescope Project
  4. The first public space telescope Popular Astronomy UK
  5. Ein privates Weltraumteleskope für Amateure und Profis Spektrum DE
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.