Улісс Грант

Народився 27 квітня 1822 року в містечку Пойнт-Плезант, штат Огайо (ім'я Сімпсон насправді — прізвище матері Улісса). Батьки його, шотландського походження, були люди бідні.

Закінчивши в 1843 році курс у Військової академії у Вест-Пойнті, Грант служив в піхотному полку на міссурійському кордоні; тут йому доводилося воювати з індіанцями.

У 1845 році, коли почалася війна з Мексикою, полк Гранта послали на територію Техасу. Брав діяльну участь в подальших військових діях.

У 1854 році він пішов з військової служби і поселився в Сент-Луїсі, ставши фермером; пізніше переселився в Гален, в штат Іллінойс, до батька, який займався шкіряним промислом.

Коли почалася громадянська війна, в Галені утворився волонтерський загін, який і вибрав Гранта своїм начальником. За дорученням губернатора штату Іллінойс Грант організував протягом двох місяців 21 полк і був призначений командиром одного з них. Незабаром він фактично став командиром всіх волонтерських військ, зосереджених в північній Міссурійській області, і 23 серпня призначений бригадним генералом волонтерів. У подальшому ході війни скоро виявилися видатні стратегічні здібності Гранта, особливо при взятті на початку 1862 р. фортів Генрі і Донельсона. Грант став національним героєм; на нього поступово покладалися все важливіші завдання з командування військами.

У липні 1863 року Гранту після довгої облоги вдалося примусити до здачі Віксбург. У грудні 1863 року Конгрес ухвалив вибити золоту медаль на честь Гранта та готував подяку йому й його армії.

У березні 1864 року Конгрес запровадив чин генерал-лейтенанта армії, і президент Авраам Лінкольн негайно ж подарував його Гранту, якому услід за тим доручено було головне керівництво військовими діями проти армії конфедератів. Через рік після цього, в квітні 1865 року, після цілого ряду наполегливих битв Грант примусив генерала Лі здатися зі всією армією і цим поклав край громадянській війні.

У 1866 році надано конгресом спеціально для нього титул «генерала армії». У 1867 році тимчасово обіймав посаду військового міністра. У цьому ж році в честь нього було названо друге найбільше дерево у світі — Секвоядендрон «Генерал Грант».

Широка популярність Гранта спонукала республіканську партію висунути його кандидатуру на виборах, й у листопаді 1868 року обраний президентом більшістю 206 голосів проти 88. Головне завдання внутрішньої політики у цей період президентства Гранта було встановлення нормальних стосунків з Півднем; у сфері міжнародної політики на першому плані стояли дипломатичні переговори з «алабамського питання».

У 1872 році знов обраний президентом. Другий період президентства ознаменувався сильним внутрішнім розбратом серед республіканської партії, і навіть розкриттям значних корупційних справ республіканської адміністрації. Вибори в конгрес восени 1874 року дали більшість демократичній партії. При закінченні другого періоду президентства прибічники Гранта мали намір виставити його втретє; але встановлена ще з часів Джорджа Вашингтона традиція, через яку ніхто не може бути обраним президентом більше ніж двічі, виявилася настільки сильною, що у республіканському конвенті 1876 р. Грант не був висунутий у кандидати.

Повернувшись у приватне життя, Грант здійснив навколосвітню подорож; пізніше він пробував займатися комерційними підприємствами, але терпів невдачі. У зв'язку з його скрутним становищем друзі і шанувальники Гранта зібрали фонд в 250 000 доларів, відсотки від якого становили головні засоби до його життя. У 1884 році утворена його синами фірма, що займалася широкими спекуляціями (без відома самого Гранта), зазнала краху та призвела до повного розорення Гранта. Побоюючись впасти у крайню бідність, Грант розпочав літературну працю й опублікував ряд статей у журналі The Century Magazine, крім того, він склав мемуари про свою військову діяльність.

Помер 23 липня 1885 року в містечку Маунт-Макгрегор (штат Нью-Йорк). За декілька місяців до його смерті Конгрес, визнавши заслуги Гранта й його тяжке становище, прийняв акт, за яким Гранту була призначена пенсія в розмірі окладу генерала.

• 3154 Грант — астероїд, який назвали на честь президента[2].

• Badeau, Adam. Military History of Ulysses S. Grant, from April, 1861, to April, 1865. 3 vols. 1882. (англ.)
• Ballard, Michael B., Vicksburg, The Campaign that Opened the Mississippi, University of North Carolina Press, 2004, ISBN 0-8078-2893-9. (англ.)
• Ed Bearss, The Vicksburg Campaign, 3 volumes, Morningside Press, 1991, ISBN 0-89029-308-2. (англ.)
• Carter, Samuel III, The Final Fortress: The Campaign for Vicksburg, 1862—1863 (1980) (англ.)
• Bruce Catton, Grant Moves South, Little, Brown & Co., 1960, ISBN 0-316-13207-1. (англ.)
• Catton, Bruce, Grant Takes Command, Little, Brown & Co., 1968, ISBN 0-316-13210-1. (англ.)
• Bruce Catton, U. S. Grant and the American Military Tradition (1954) (англ.)
• Cavanaugh, Michael A., and William Marvel, The Petersburg Campaign: The Battle of the Crater: "The Horrid Pit, " June 25-August 6, 1864 (1989) (англ.)
• Conger, A. L. The Rise of U.S. Grant (1931) (англ.)
• Davis, William C. Death in the Trenches: Grant at Petersburg (1986). (англ.)
• Fuller, Maj. Gen. J. F. C., Grant and Lee, A Study in Personality and Generalship, Indiana University Press, 1957, ISBN 0-253-13400-5. (англ.)
• Gott, Kendall D., Where the South Lost the War: An Analysis of the Fort Henry-Fort Donelson Campaign, February 1862, Stackpole Books, 2003, ISBN 0-8117-0049-6. (англ.)
• Johnson, R. U., and Buel, C. C., eds., Battles and Leaders of the Civil War. 4 vols. New York, 1887-88, often reprinted
• Lewis, Lloyd. Captain Sam Grant (1950), pre-Civil War (англ.)
• McWhiney, Grady, Battle in the Wilderness: Grant Meets Lee (1995) (англ.)
• McDonough, James Lee, Shiloh: In Hell before Night (1977). (англ.)
• McDonough, James Lee, Chattanooga: A Death Grip on the Confederacy (1984). (англ.)
• Maney, R. Wayne, Marching to Cold Harbor. Victory and Failure, 1864 (1994). (англ.)
• Matter, William D., If It Takes All Summer: The Battle of Spotsylvania (1988) (англ.)
• Miers, Earl Schenck., The Web of Victory: Grant at Vicksburg. 1955. (англ.)
• Rhea, Gordon C., The Battle of the Wilderness May 5—6, 1864, Louisiana State University Press, 1994, ISBN 0-8071-1873-7. (англ.)
• Rhea, Gordon C., The Battles for Spotsylvania Court House and the Road to Yellow Tavern May 7—12, 1864, Louisiana State University Press, 1997, ISBN 0-8071-2136-3. (англ.)
• Rhea, Gordon C., To the North Anna River: Grant and Lee, May 13—25, 1864, Louisiana State University Press, 2000, ISBN 0-8071-2535-0. (англ.)
• Rhea, Gordon C., Cold Harbor: Grant and Lee, May 26 — June 3, 1864, Louisiana State University Press, 2002, ISBN 0-8071-2803-1. (англ.)
• Miller, J. Michael, The North Anna Campaign: "Even to Hell Itself, " May 21-26, 1864 (1989). (англ.)
• Simpson, Brooks D, Ulysses S. Grant: Triumph Over Adversity, 1822—1865 (2000). (англ.)
• Steere, Edward, The Wilderness Campaign (1960) (англ.)
• Sword, Wiley, Shiloh: Bloody April. 1974. (англ.)
• Williams, T. Harry, McClellan, Sherman and Grant. 1962. (англ.)
• Porter, Horace, Campaigning with Grant (1897, reprinted 2000) (англ.)
• Sherman, William Tecumseh, Memoirs of General William T. Sherman. 2 vols. 1875. (англ.)
• Simon, John Y., ed., The Papers of Ulysses S. Grant, Southern Illinois University Press (1967-) multivolume complete edition of letters to and from Grant. (англ.)

• Ґрант // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.