Уманський ґебіт

У́манський ґебі́т, окру́га У́мань (нім. Kreisgebiet Uman) — адміністративно-територіальна одиниця Генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР під час Німецько-радянської війни. Адміністративним центром ґебіту було місто Умань.

Kreisgebiet Uman Уманський ґебіт
Держава	Німецька імперія
Райхскомісаріат	Україна
Генеральна округа	Київ
Уряд
- Ґебітскомісар
Населення (1943)
- Усього	227,105
Джерело: territorial.de

Ґебіт утворено 20 жовтня 1941 року на території нинішньої Черкаської області.[1] Поділявся на 6 районів (нім. Rayons). Існував до взяття Умані радянськими військами 10 березня 1944 року.[2] Охоплював територію шістьох районів тодішньої Київської області: Бабанського, Ладижинського, Маньківського, Тальнівського, Уманського і Христинівського та, відповідно, поділявся на шість районів: Бабанка (Rayon Babanka), Ладижинка (Rayon Ladyshinka), Маньківка (Rayon Mankowka), Тальне (Rayon Talnoje), Умань (Rayon Uman) і Христинівка (Rayon Christinowka).[1] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.