Ур

Ур
Ур
	30°57′43″ пн. ш. 46°06′15″ сх. д.
Країна	Ірак
Розташування	Ді-Кар
Тип	стародавнє містоd і місце розкопок
Площа	71 га і 317 га
Дата заснування	3800 до н. е.
	Ур Ур (Ірак)
	Медіафайли у Вікісховищі

Ур (шум. Urim[1]; логограма: 𒋀𒀕𒆠 URIM₂^KI або 𒋀𒀊𒆠 URIM₅^KI;[2] акк. Uru[3]) — стародавнє столичне місто в південному Межиріччі.

Зикурат царя Ур-Намму в Урі, кінець 3-го тис. до н. е.

У Біблії згадується, що з Ура Халдейського походив Авраам — батько ізраїльського й арабського народів, друг Божий, батько віри.

Спочатку знаходилось біля гирла річок Євфрат і Тигр на березі Перської затоки. Через відхід моря залишки розташовані далеко на суші на південь від Євфрату, на його правому березі біля міста Насирія.

Збереглися залишки зикурату — храму шумерського бога місяця Нанна, спорудженого приблизно у 21 ст. до Р. Х.

Історія Ура

Витоки заснування міста йдуть в 5-те тисячоліття до н. е.. Епоху розквіту Ура відносять приблизно до початку 3-ого тисячоліття до н. е., це так званий Ранній династичний період (3000 — 2400 до н. е.). У XXIV–XXII ст. був підпорядкований сусіднім містам-державам. Після певного занепаду Ур знову розквів під час правління 3-ї династії Ура в XXI столітті до н. е., ставши столицею «царства Шумера і Аккада». Засновник цієї династії — Ур-Намму — побудував величезний зикурат, який прославляє Нанну, бога Місяця і видав судебник (збереглися фрагменти).

У 3-му тисячолітті до н. е. місто-держава (так звана 1-а династія Ура), в XXI ст. до н. е. столиця Шумеру та Аккаду (3-я династія Ура). Храми, зикурати, некрополь часу 1-ї династії, у тому числі 16 так званих царських гробниць — кам'яних склепів з дромоса; людські жертвоприношення (до 74 осіб), колісниці, зброя, золоті прикраси, дорогоцінне начиння та інше. Оборонні стіни, гавані, зикурати, храми, палац, мавзолей, написи, клинописні архи, кам'яна скульптура, циліндричні печатки та інше періоду 3-ї династії.

У період 3 етапу Ранньодинастичного періоду в Урі правила I династія лугалів. Перелік їхніх імен в «Царському списку» рясніє пропусками і помилками. За справжніми записами відомо 6 імен цієї династії. Список називає тільки 4 з них і додає ще, можливо помилково, деякого Балулу. Про могутність і багатство першої династії Ура свідчать царські гробниці, знайдені в цьому місті. Багатство Урських лугалів було засновано не тільки на захопленні ними храмової землі (про що ми можемо здогадуватися за деякими непрямими даними), а й на торгівлі.

Ур продовжував залишатися важливим шумерським містом в епоху вавилонського періоду. В IV столітті до н. е. місто було покинуте жителями, що в ньому залишилися, імовірно через зміни клімату.

Див. також

Королівська гра Ура
22260 Ур — астероїд, названий на честь міста[4].

Примітки

S. M. Kramer, The Sumerians, Their History, Culture, and Character, University of Chicago Press, 1963, сторінки 28 і 298
Literal transliteration: Urim₂ = ŠEŠ.ABgunu = ŠEŠ.UNUG (𒋀𒀕) і Urim₅ = ŠEŠ.AB (𒋀𒀊), де ŠEŠ=URI₃ (The Electronic Text Corpus of Sumerian Literature.)
The Cambridge Ancient History: Prologomena & Prehistory: Vol. 1, Part 1. Accessed 15 Dec 2010.]
Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

P. R. S. Morrey, Where Did They Bury the Kings of the IIIrd Dynasty of Ur?, Iraq, vol. 46, no. 1, pp. 1-18, 1984
J. Oates, Ur and Eridu: The Prehistory, Iraq, vol. 22, pp. 32-50, 1960
C.J. Gadd, History and monuments of Ur, Chatto & Windus, 1929 (Dutton 1980 reprint: ISBN 0-405-08545-1)
Leonard Woolley, Ur Excavations V: The Ziggurat and Its Surroundings, Oxford University Press, 1927
Leonard Woolley, Ur excavations IV: The Early Periods, Oxford University Press, 1927
Leonard Woolley, Ur Excavations V: The Ziggurat and Its Surroundings, Oxford University Press, 1927
Leonard Woolley and M. E. L. Mallowan, Ur Excavations VII: The Old Babylonian Period, Oxford University Press, 1927
Leonard Woolley, Ur Excavations VIII: The Kassite Period, Oxford University Press, 1927
Leonard Woolley and M. E. L. Mallowan, Ur Excavations IX: The Neo-Babylonian and Persian Periods, Oxford University Press, 1927

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] S. M. Kramer, The Sumerians, Their History, Culture, and Character, University of Chicago Press, 1963, сторінки 28 і 298

[2] Literal transliteration: Urim₂ = ŠEŠ.ABgunu = ŠEŠ.UNUG (𒋀𒀕) і Urim₅ = ŠEŠ.AB (𒋀𒀊), де ŠEŠ=URI₃ (The Electronic Text Corpus of Sumerian Literature.)

[Cam-3] The Cambridge Ancient History: Prologomena & Prehistory: Vol. 1, Part 1. Accessed 15 Dec 2010.]

[4] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.