Зикурат в Урі

Великий зикурат в Урі, зикурат Етеменнігуру[2] — найкраще збережений храмовий комплекс Стародавнього Межиріччя. Зведений у XXI столітті до н. е. (близько 2047 до н. е.) в місті Ур місцевими царями Ур-Намму і Шульгі, як і святилище Екішнугаль, на честь місячного божества Нанна. Згодом не раз перебудовувався, був значно розширений нововавилонським царем Набонідом.

Зикурат в Урі

30°57′45″ пн. ш. 46°06′09″ сх. д.
Країна  Ірак[1]
Розташування Ді-Кар
Тип Зикурат
Зикурат в Урі
Зикурат в Урі (Ірак)
 Медіафайли у Вікісховищі
Зикурат в Урі має основу 64 на 46 м, висотою до 30 м.

Історія

Будівництво зикурату вела третя династія Ура, що відновила місцеву державність після нашестя аккадців і гутіїв. Зикурат був покликаний служити не тільки храмом, а й громадською установою, архівом і царським палацом. З його вершини як на долоні можна було споглядати все місто.

Зикурат був 20-метровою цегляною будівлею, яка розташовувалася на платформах різної ширини, з трьома поверхами. Фундамент був складний з сирцевої цегли, зовнішні стіни викладені кам'яними плитами[2].

Вся поверхня будівлі була облицьована цеглою, яка попередньо пройшла обробку бітумом.

Можливо, так виглядав зикурат в давнину

Три підйоми на зразок приставних сходів (крута центральна і дві бічні, з'єднані вгорі) вели на перший майданчик, звідки сходи вели в цегляну надбудову, де містилося головне святилище-храм бога місяця Нанна. Верхній майданчик служив також жерцям для спостережень за зірками. Всередині стін, що підтримують платформи, знаходилося безліч кімнат, де жили священики і працівники храму[2].

Надбудова не збереглася.[3] Перший дослідник споруди, Леонард Вуллі, вважав, що ці сходи були в давнину обсаджені деревами, щоби вся споруда нагадувала жителям алювіальної рівнини священну гору[4].

Зикурат в Урі був шанованим зразком для зодчих Стародавнього Межиріччя. Припускають, що або сам зикурат Етеменнігуру, або побудований за його зразком зикурат в Вавилоні були прообразом описаної в Біблії Вавилонської вежі[5].

Сучасний стан

У XX столітті експедиція Леонарда Вуллі з Британського музею очистила зикурат від багатовікових нашарувань, після чого він був частково реконструйований. У дворі зикурату Вуллі відкрив рештки храмового архіву — глиняні таблички з інформацією про торговельні угоди, в яких жерці виступали представниками місячного божества.

На рубежі XXI століття пам'ятник зазнав нових випробувань. Саддам Хуссейн розпорядився відтворити фасади будівлі і монументальні сходи, чим спотворив його вигляд. Поруч з зикуратом розташовані руїни храму Навуходоносора II. Найближче до пам'ятника місто — Насирія.

Примітки
  1. GeoNames — 2005.
  2. Б.Байер, У. Бирштайн и др. История человечества 2002 ISBN 5-17-012785-5
  3. Gardner's Art Through the Ages. ISBN 0-495-41058-6. Pages 41-42.
  4. ' 'International Dictionary of Historic Places. Taylor & Francis, 1996. Pages 718 = 719.
  5. William W. Hallo. Origins: The Ancient Near Eastern Background of Some Modern Western Institutions. Brill Academic Publishers, 1996. Page 279.

Література
  • Вуллі Л.: Ур халдеїв
  • Mitchell T. C.Biblical Archaeology: Documents from the British Museum. Cambridge University Press, 1988. P. 25.
  • Leick G.A Dictionary of Ancient Near Eastern Architecture. ISBN 0-415-00240-0. P. 230.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.