Уранофан

Уранофан (рос. уранофан; англ. uranophane; нім. Uranophan m) — мінерал, водний ураносилікат кальцію острівної будови.[7][8][9]

Уранофан
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Urp-α[2]
Хімічна формула Ca(UO₂)₂(SiO₃OH)₂·5H₂O[3]
Nickel-Strunz 10 9.AK.15[4]
Dana 8 53.3.1.2
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія[5]
Просторова група кристалографічна група 4d[5]
Інші характеристики
Названо на честь уран[4]
Типова місцевість Медзянка[6]
 Уранофан у Вікісховищі
Уранофан

Опис

Хімічна формула: Са[UO2(SiO3OH)]2•5Н2O.

Містить (%): CaO — 6,55; UO3 — 66,81; SiO2 — 14,02; H2O — 12,62.

Сингонія моноклінна. Кристалічна структура шарувата. Кристали голчаті і подовжено-призматичні. Колір жовтий і лимонно-жовтий. Кристали прозорі, зі скляним або шовковистим блиском. Спайність довершена в одному напрямі. Густина 3,7-4,1. Тв. 2,0-3,5. Колір жовтий або жовтувато-зелений. В УФ-променях слабо люмінесціює в бурувато-зелених тонах. Сильно радіоактивний. Розчиняється в розведених мінеральних кислотах. Типовий вторинний мінерал. Асоціює з казолітом, отенітом, метаотенітом, фосфоруранілітом, різними гідроксидами Урану. Входять до складу окиснених уранових руд.

Родовища

Раджпутан (Індія); Спрус-Пайн (Північна Кароліна, США); Тіно-Пойнт, пров. Онтаріо, рудники Ельдорадо і Фарадей, оз. Велике Ведмеже (Канада); Яхімов (Чехія); Мариньяк, Лашо (Франція); Шинколобве (Конго), Саксонія і Баварія (ФРН), Грантс (штат Нью-Мексико, США) та ін. Від назви хім. елементу урану і грецьк. «фанерос» — явний, чіткий — за присутність цього елемента (M.R.Websky, 1853). Син. — уранотил, ламбертит.

Різновиди

Розрізняють:

  • уранофан баріїстий (баріоуранофан — різновид уранофану з незначним вмістом барію, Ва(ОН)2[(UO2)2(SiO4]•5Н2O. Аналог β-уранофану. Шварцвальд, ФРН),
  • β-уранофан (моноклінна модифікація уранофану складу Са[(UO2)2(Si2O7]•6Н2O).

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  4. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. mineralienatlas.de
  6. Catalogue of Type Mineral Specimens
  7. Handbook of Mineralogy
  8. Uranophane on Mindat.org
  9. Uranophane on Webmineral

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.