Урбано Таварес Родрігес

Урба́но Тава́рес Родрі́гес (також Урба́ну Тава́реш Родрі́ґеш порт. Urbano Tavares Rodrigues; 6 грудня 1923(19231206), Лісабон — 9 серпня 2013, там же) — португальський письменник, професор літератури, літературознавець; лауреат багатьох літературних премій.

Урбано Таварес Родрігес
Народився 6 грудня 1923(1923-12-06)[1][2]
Лісабон, Португалія[3]
Помер 9 серпня 2013(2013-08-09)[4][5][2] (89 років)
Лісабон, Португалія
Країна  Португалія
Діяльність письменник, журналіст, критик
Alma mater University of Lisbon School of Lawd
Мова творів португальська[4]
Членство Бразильська академія літературиd
Батько Urbano Rodriguesd[6]
У шлюбі з Марія Жудіт де Карвальо
Нагороди

Дружина — португальська письменниця Марія Жудіт де Карвальо.

З життжпису

Урбано Таварес Родрігес народився в Лісабоні 6 грудня 1923 року в родині великих землевласників Мори (Алентежу).

Початкову школу відвідував у Морі. Після переїзду до Лісабона він вступив до ліцею Камоенса (Liceu Camões), де був однокурсником Луїса Ліндлі Сінтри та Антоніо, брата Вашку Гонсалвеша.

Він закінчив філологічний факультет Лісабонського університету, де вивчав романську філологію. З юності товаришував з Маріу Суарешом, хоча їхні політичні погляди не завжди збігалися.

Родрігес був активістом, що перебував в опозиції до авторитарного режиму Іштаду Нову, і це ускладнювало йому роботу вчителя. Він завжди був пов'язаний з Португальською компартією. Деякий час провів у в'язниці в Кашіаші й тривалий час перебував на вигнанні у Франції.

Саме у Франції, в Парижі У. Таварес Родрігес познайомився з деякими інтелектуалами 1950-х, зокрема з Альбером Камю, з яким заприятелював. У цей час він викладав португальську[7] у французьких університетах Монпельє, Ексу та Сорбонні в Парижі.

Повернувся до Португалії після відновлення свободи висловлювань і демократії 25 квітня 1974 року.

1984 року здобув ступінь доктора літератури за дисертацію на тему творчості Мануела Тейшейри Гомеша.

У 1993 році звільнився з філфаку Лісабонського університету як дійсний професор.

Родрігес дописував у різні часописи та газети, як португальські, так і французькі, в тому числі Bulletin des Études Portugaises, Colóquio-Letras, Jornal de Letras, Vértice і Nouvel Ovservateur. Він був редактором рецензії «Європа» й театральним критиком журналів O Século і Diário de Lisboa. Разом з Фігейреду Субралом був співзасновником видавничого дому Minotauro, що публікував однойменний журнал.

Родрігес був членом Лісабонської академії наук та Академії бразильської літератури. Він здобув численні літературні премії, зокрема Премію Рікарду Малєйруша, премію Португальської спілки літературних критиків, премію «Культурна преса» і Велику премію Каміло Кастело Бранко [8].

Урбано Таварес Родрігес помер у шпиталі капуцинів у Лісабоні 9 серпня 2013 року[9].

Вибрана бібліографія
Романи
  • 1961; 2003 — Os Insubmissos
  • 1962; 1982 — Exílio Perturbado
  • 1966; 1988 — Imitação da Felicidade
  • 1967; 1974 — Despedidas de Verão
  • 1968 — Tempo de Cinzas
  • 1974; 1999 — Dissolução
  • 1979; 1986 — Desta Água Beberei
  • 1986; 1987 — A Vaga de Calor
  • 1989 — Filipa nesse Dia
  • 1991 — Violeta e a Noite
  • 1993 — Deriva
  • 1995 — A Hora da Incerteza
  • 1997 — O Ouro e o Sonho
  • 1998 — O Adeus à Brisa
  • 2000 — O Supremo Interdito
  • 2002 — Nunca Diremos quem sois
  • 2006 — Ao contrário das Ondas
Подорожі
  • 1949 — Santiago de Compostela
  • 1956 — Jornadas no Oriente
  • 1958 — Jornadas na Europa
  • 1963 — De Florença a Nova Iorque
  • 1973 — Viagem à União Soviética e Outras Páginas
  • 1973 — Redescoberta da França
  • 1976 — Registos de Outono Quente
  • 1999 — Agosto no Cairo: 1956
Есеї
  • 1950 — Manuel Teixeira Gomes
  • 1954 — Présentation de castro Alves
  • 1957 — O Tema da Morte na Moderna Poesia Portuguesa
  • 1960; 1981 — O Mito de Don Juan
  • 1960 — Teixeira Gomes e a Reacção Antinaturalista
  • 1961 — Noites de Teatro
  • 1962; 2001 — O Algarve na Obra de Teixeira Gomes
  • 1964 — O Romance Francês Contemporâneo
  • 1966; 1978 — O Tema da Morte: Ensaios
  • 1966; 1978 — Realismo, Arte de Vanguarda e Nova Cultura
  • 1968 — A Saudade na Poesia Portuguesa
  • 1969 — Escritos Temporais
  • 1971; 2001 — Ensaios de Escreviver
  • 1977 — Ensaios de Após-Abril
  • 1980 — O Gosto de Ler
  • 1981 — Um Novo Olhar sobre o Neo-Realismo
  • 1984 — Manuel Teixeira Gomes: O Discurso do Desejo
  • 1993 — A Horas e Desoras
  • 1994 — Tradição e ruptura
  • 1995 — O Homem sem Imagem
  • 2001 — O Texto sobre o Texto
  • 2003 — A Flor da Utopia

Нагороди і відзнаки

Ушанування
  • 2012 року Національна спілка викладачів і заснувала щорічну Літературну премію Урбано Тавареса Родрігеса, призначену для викладачів;
  • У Національній бібліотеці Португалії з 1 квітня по 28 червня 2014 року діяла виставка, присвячена Родрігесові й названа за його твором O homem sem Imagem («Людина без образу»);
  • Іменем Родрігеса названо міську бібліотеку в Морі і залу міської бібліотеки у Сілвеші.

Український переклад

Декілька повістей Урбано Тавареса Родрігеса («Чорний карнавал». «Ерзац щастя». «Досвітні птахи») побачили світ українською в перекладі А. Перепаді в 1984 році (Родрігес У. Досвітні птахи. Повісті. Переклад з португальської А. Перепаді. Київ: «Молодь», 1984, 192 с.).

Примітки
  1. Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia Catalana, 1968.
  2. The Fine Art Archive — 2003.
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118601733 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Babelio — 2007.
  6. http://livro.dglab.gov.pt/sites/DGLB/Portugues/autores/Paginas/PesquisaAutores1.aspx?AutorId=9140
  7. Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 394 (рос.)
  8. Agência Lusa, 2013.
  9. Isabel Lucas та ін., 2013.

Джерела та посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.