Уридин

Уридин – хімічна сполука природного походження, глікозильоване похідне піримідину, складається з урацилу приєднаного до цукрового залишку, рибофуранози через β-N₁-глікозидний зв'язок.

Уридин
Ідентифікатори
Номер CAS	58-96-8
Номер EINECS	200-407-5
DrugBank	02745
KEGG	C00299
ChEBI	16704
SMILES	O=C1NC(=O)N(C=C1)[C@@H]2O[C@H](CO)[C@@H](O)[C@H]2O
InChI	InChI=1S/C9H12N2O6/c12-3-4-6(14)7(15)8(17-4)11-2-1-5(13)10-9(11)16/h1-2,4,6-8,12,14-15H,3H2,(H,10,13,16)/t4-,6-,7-,8-/m1/s1
Номер Бельштейна	754904
Номер Гмеліна	397474
Властивості
Молекулярна формула	C9H12N2O6
Молярна маса	244,2 г/моль
Зовнішній вигляд	тверда речовина
Тпл	167
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Уридин є одним з п'яти найпоширеніших нуклеозидів, складових компонентів нуклеїнових ксилот; іншими є аденозин, тимідин, цитидин та гуанозин. Для позначення цих нуклеозидів використовуються однолітерні скорочення: U, A, T, C та G відповідно. Хоча, тимідин ще також позначається як 'dT' ('d' від 'деокси') оскільки він може містити тільки 2'-деоксирибофуранозний залишок а не рибофуранозний як в уридині. Тимідин був знайдений тільки в дезоксирибонуклеїновій кислоті (ДНК) але не в рибонуклеїновій кислоті (РНК). І навпаки, уридин входить до складу РНК, але не ДНК. Інші три нуклеозиди можуть входити як до складу ДНК, та і до складу РНК; само собою, в РНК вони входять у вигляді похідних рибофуранози (позначаються як A, C та G) тодоі як в ДНК — у вигляді похідних 2-дезоксирибофуранози (позначаються dA, dC та dG).