Урочище Карасу-Баши

Уро́чище Карасу́-Баши́ (крим. Qarasuv Başı, Къарасув Башы)) — гідрологічна пам'ятка природи в однойменному урочищі національного значення у Кримських горах на теренах Бахчисарайського району АР Крим. Створена відповідно до Постанови Кабінету міністрів УРСР від 14 жовтня 1975 за № 780 шляхом реорганізації пам'ятки природи місцевого значення, затвердженої 1960 року.

Гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Урочище Карасу-Баши»
Категорія МСОП — III (Пам'ятка природи)
44°58′47″ пн. ш. 34°36′33″ сх. д.
Розташування:  Україна
Бахчисарайський район
АР Крим
Найближче місто: Бахчисарай
Площа: 24 га
Заснований: 14 жовтня 1975
Керівна
організація:		 Білогірське ДЛГ
Країна  Росія і  Україна
 Урочище Карасу-Баши у Вікісховищі

Загальні відомості

Землекористувачем теренів урочища є Державне підприємство Білогірське державне лісове господарство. Урочище розташовано у квадраті 14 Новокленівського лісництва.

Пам'ятка відноситься до ІІІ категорії Міжнародного союзу охорони природи.

Площа пам'ятки 24 гектари. Найближчими поселеннями до пам'ятки є села Карасівка (крим. Qarasuv Başı) і Голованівка (крим. Başı). Вона розташована на схилі гірського плато Карабі-Яйла плато Карабі-Яйла Головного пасма Кримських гір, чия висота становить близько 1000 м н. р. м. Крім того на плато знаходяться ще декілька пам'яток природи і заповідників:

Опис

В урочищі на схилі плато Карабі-яйла за великим каменем розміщене джерело Карасу-Баши[2] (крим. Qarasuv Başı)) — найбільше карстове джерело води Криму продуктивністю 200л/с до 1,39 м³/хв. Це джерело не пересихає і не замерзає, при температурі води впродовж року від +9 до +11 °C. Потік води зменшився з будівництвом насосної станції, що подає воду в Білогірський район. Джерело вперше описував 1786 француз Жильбер Ромі, а 1794 тут побував академік Петер-Симон Паллас. Звідси розпочинається річка Біюк-Карасу, що є правою притокою Салгиру.

Вода потрапляє до джерела з усіх карстів плато печерою Су-Учхан-Коба (Печера падаючої води), чия довжина становить 20 м при глибині 26 м. Весною в період водопілля витрата води доходить до 39,2 м³/сек. Тоді вода пробивається навколо каменя на висоті до 3 метрів. Вище за течією весною при швидкому таненні снігу ненадовго оживає двокаскадний водограй «Дівочі сльози»[3] заввишки 20 метрів. Воно живиться з прісноводного безстічного озера Великий Когей[4] біля північного краю плато Карабі-яйла. Великий Когей є одним з п'яти прісноводних озер Криму і найбільшим і найглибшим з чотирьох яйлових озер. Весною його площа сягає 0,11 км² при глибині 1,5 м, а влітку воно зазвичай пересихає[5].

З двох сторін круті схили урочища вкриті уламками каміння, валунами і густо зарослі дубово-грабового лісу з корчами дерну (Cornus mas L.), кизилу, ліщини (Corylus avellana L.), ожини (Eubatus).

Джерела
  • Крым: книга рекордов, (Симферополь, «Сонат», 1999

Посилання

Примітки
  1. Андрій М. ЗАМОРОКА БУКОВІ ПРАЛІСИ КРИМУ
  2. Источник Карасу-Баши (рос.)
  3. ВОДОПАДЫ КРЫМА (рос.)
  4. Глава вторая — В каменном море (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 13 травня 2015.
  5. Высохшее озеро Когей на северном Караби (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.