Урі Авнері

Урі Авнері (івр. אורי אבנרי‎‎) (нар. 10 вересня, 1923, Бекум Німеччина — 20 серпня 2018) — ізраїльський правозахисник, політик, журналіст у минулому багаторічний член парламенту (Кнесету). Брав активну участь у сіоністському русі ще до вставлення держави Ізраїль, пізніше став прихильником мирного вирішення палестино-ізраїльського конфлікту, критикував політику Ізраїлю на окупованих територіях, визначає себе пост-сіоністом. Є автором декількох книжок, був власником свого журналу у 1950-1993 роках.

Урі Авнері
івр. אורי אבנרי‎
Ім'я при народженні нім. Helmut Ostermann
Псевдо Гельмут Остерманн
Народився 10 вересня 1923(1923-09-10)[1][2][…]
Беккум
Помер 20 серпня 2018(2018-08-20)[3][4][5] (94 роки)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
·цереброваскулярні хвороби
Громадянство  Ізраїль
Місце проживання Єрусалим, Ізраїль
Діяльність Політик, журналіст
Відомий завдяки Правозахисник
Знання мов іврит[6] і німецька
Посада депутат Кнесету[1], депутат Кнесету[1], депутат Кнесету і депутат Кнесету
Партія Merid і Left Camp of Israeld
Конфесія атеїст
У шлюбі з Rachel Avneryd
Нагороди
IMDb ID 1231440
Сайт uriavnery.com

Біографія

Народився 10 вересня 1923 року у Ганновері під іменем Гельмут Остерманн. Коли до влади у Німеччині у 1933 році прийшли нацисти, його сім'я емігрувала до Палестини. Ще у 14-річному віці почав брати активну участь у сіоністському русі, з 1938 р. по 1942 рік він був членом Іргун. У 18-річному віці взяв нове ім'я — Урі Авнері. Брав участь у збройній боротьбі проти британської влади в Палестині, за власним визнанням скоював також терористичні акти. Пізніше вийшов із Іргуну через ідеологічні розбіжності. Під час війни за незалежність Ізраїлю був двічі поранений, у 1949 році написав свою першу книгу фронтових спогадів «На полях філістимлян», яка користувалася в Ізраїлі значною популярністю.[7][8]

У 1950—1990 роках видавав власний журнал новин «Ха-олям ха-зе» (Цей світ). У 1965 і 1969 роках обирався до парламенту — Кнесету. У парламенті виступав за створення палестинсько-ізраїльської федеративної держави, приєднався до лівого руху, виступав за мирне врегулювання конфлікту з палестинцями. Був одним із засновників лівого руху Шелі, від якого обирався у 1977 році до парламенту. У 1977 році був одним із співзасновників арабо-ізраїльського Прогресивного списку за мир, знову був ораний до Кнесету у 1984 році. Після довготривалого протесту під резиденцією прем'єр-міністра проти виселення палестинців у 1993 році разом із своїми однодумцями Авнер заснував пацифістську організацію Гуш Шалом.[7]

Був одним з перших ізраїльтян, які зустрічалися з лідером палестинців Ясиром Арафатом під час війни у Лівані. Під час чергового загострення конфлікту у вересні 2003 року разом із 30 іншими активістами і членами Кнесету захищав Арафата у Рамаллі як «живий щит» від можливого нападу ізраїльської армії. У 2006 році лідер ізраїльських правих Барух Марзель звернувся із закликом до уряду країни вбити Авнера як зрадника і антисіоніста. Сам Урі Авнері визначає себе як пост-сіоніста, протягом багатьох років послідовно виступаючи із критикою політики Ізраїлю на окупованих територіях, критикував війну у Газі 2009 року.[8][9]

Примітки
  1. חה"כ אורי אבנרי (אוסטרמן) — Кнесет.
  2. SNAC — 2010.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. AlKindi
  5. Munzinger Personen
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. Uri Avneri. Biographical notes. Gush Shalom. 10 березня 2012. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 2013-2-6.
  8. Авнері Урі. Біографія. Електронна єврейська енциклопедія. 10 березня 2012. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 2013-2-6.
  9. Talking Zionism by Uri Avneri. Antiwar.com. 10 березня 2012. Процитовано 2013-2-6.[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.