Успенська церква (Марківці)

Першу церкву Успіння Пресвятої Богородиці в Марківцях було збудовано у другій половині XVIII століття. Роботи просувалися повільно, 1769 року власник села Семен Катеринич навіть був змушений звернутися з проханням по допомогу до намісника Києво-Печерської Лаври:

К достройкѣ мало недостроенной в деревнѣ Марковцяхъ вновъ церквы [Успенія] Пресвятія Б[огоро]д[и]цы на шалевницѣ, звоницю и прочое нужно потрѣбно лутичного соснового дерева, которого в здешних местахъ взять нѣгде. Кромѣ жъ того недостаетъ четирехъ книгъ до круга церковнаго, якото: Октоиха, Трафолоя и двохъ Триодь: Постной и Цвѣтной, и купить уже нѣзачто. И для того принял я дерзновение и писал к его высокопреподобію гспдну отцу архимандриту с прошеніемъ не можно ли какъ тѣ четире книгѣ от святія Лавры приказать выдать, такь и деревъ с пня лутицъ пятдесятъ вырубить дозволить в пущѣ Сорокошицкой и о том кому надлежитъ дать предложеніе.

Прохання було задоволено, й нарешті 1775 року церкву було освячено.

Число парафіян із часом зростало: так, 1770 року до парафії відносилося 807 людей, 1790 року — 864, 1810 — 937, 1830 — 1060, 1850 — 1180, 1860 — 1350 парафіян.[1]

1825 року пономарем, а згодом і дяком у церкві села був дід Павла Тичини[2] — Тимофій Михайлович Тичина, син Михайла Степановича 1750 року народження, диякона Ядлівки[3].

1864 року Чернігівська єпархія дозволила перелити розбитий церковний дзвін та збільшити його вагу до 25 пудів.[4]

1866 року при Успенському храмі було відкрито церковно-парафіяльне піклування.[5]

1876 року було затверджено розподіл парафій та священнослужителів по них. Так, Марківецько — Рудьківська парафія об'єднувала Успенську церкву Марківців та Миколаївську церкву сусідньої Рудьківки. Настоятель — священик Федот Раєвський, помічник його — священик Симеон Нещерет, 1-й виконувач посади псаломщика — Іван Римаревський, 2-й в. п. псаломщика — Василь Ножевський та 3-й в. п. псаломщика — Стефан Облакевич. Поза штатом — пономар села Марковець Федір Плавський[6].

Настоятелі храму:

• Стрілковський (1804 — ?).[7]
• Симеон Нещерет(ов) (? — 1861 — 1880 — ?).[8][9]
• Іван Померанцев (? — 1894 — ?).[10]
• Василь Попов (? — 1904).[11]
• Іван Коренєв (1904 — ?).[11]
• Олексій Архангельський (1908—1909).[12]
• І. Андрієвський (1909—1910 — ?).[13]

1900 року для церкви було придбано новий напрестольний хрест та поновлено Євангеліє.

Протягом 1-ї половини 1910-х років стару Успенську церкву було розібрано і замість неї зведено нову, також дерев'яну. Вона стояла в самому центрі Марківців — там, де зараз у селі є меморіал загиблим воїнам Великої Вітчизняної війни.

Протягом 1920-х років у Марківцях діяла громада УАПЦ.

Церква не була знищена у 1930-х роках, однак була спалена відступаючими німецькими військами 13 вересня 1943 року.

Після війни у селі не було православної громади.

У 1990-х роках утворилися дві парафії Успіння Пресвятої Богородиці — ПЦУ та УПЦ (МП). Обидва храми розташовані неподалік від того місця, де стояла стара Успенська церква.

Храм ПЦУ було відкрито 1996 року навпроти обеліску у приміщенні старого магазину, яке приходило з роками в занепад. Першим настоятелем став отець Богдан Нікольський. Другим — Михайло Аренич, потім службу Божу правив Мирослав Портатус, а за ним настоятелями цього храму були Валерій Безуглий, отець Іван. З 2008 року настоятелем є отець Василь Бабець.

Парафію УПЦ (МП) було започатковано 1997 року в хаті на Хуторі. Будівництво храму навпроти школи тривало довгі роки. Першим настоятелем став отець Олександр, а після нього Богослужіння проводив отець Іван. На даний час настоятелем цього храму є отець Богдан Кушнірчук[14].

• 
  Храм Успіння Пресвятої Богородиці (ПЦУ)
• 
  Храм Успіння Пресвятої Богородиці (УПЦ МП)

• Николай Рудьковский строит храм в селе Марковцы, Бобровицкого района.
• На батьківщині преподобної Смарагди Ніжинської освячено новозбудований храм

• Круглик В. О. Марківці — краплина історії України. — Чернігів: Аспект-Поліграф, 2013. — 271 с.: іл. — ISBN 978-966-2646-42-9.
• Тычинин Павел Григорьевич. Дело Киевского коммерческого института. Нач. 1913 г. // ДАК. Ф. 153. Оп. 5. Спр. 8080. 20 арк. (рос.)