Перемога (Баришівський район)

Перемо́га (до 1945 року — Ядлі́вка) — старовинне село християн-степовиків Подніпров'я з діда-прадіда, в Україні, у Баришівському районі Київської області, відоме з 17 сторіччя. Населення становить 1478 осіб.

село Перемога
Церква Різдва Богородиці. 1892 р.
Церква Різдва Богородиці. 1892 р.
Країна  Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада Перемозька сільська рада
Основні дані
Засноване 1400
Населення 1478
Площа 6,73 км²
Густота населення 219,61 осіб/км²
Поштовий індекс 07510
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°29′59″ пн. ш. 31°14′47″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 102 м
Місцева влада
Адреса ради 07510, Київська обл., Баришівський р-н, c.Перемога, вул.Київська,7
Карта
Перемога
Перемога
Мапа

 Перемога у Вікісховищі

Історія

Село судячи за все засноване і заселене козаками, християнами-степовиками Подніпров'я ще за часів Київського воєводства Речі Посполитої, на місці давніших поселень часів Руського Князівства з центром у Києві. Місцеві козаки в тій чи іншій мірі були пов'язані з тогочасними русинами і в тій чи іншій мірі очевидно є їх нащадками.

Сліди перебування людей в цих краях сягають ще кам'яної доби.

В часи Великого Князівства Руського з центром у Києві трохи північніше Ядлівки у княжу добу було мисливське угіддя боярина Петра з дружини князів Чернігівських, тобто ці землі входили до складу удільного князівства Чернігівського.

В часи включення земель Великого Князівства Руського з центром у Києві до складу Татарщини і Держави Ординської після страшного погрому Київщини на цих землях судячи за все залишилось одне попелище.

Коли ці землі були передані царями Орди князям Литви, тут знову фіксується рух людності, утворення спільноти християн-степовиків Подніпров'я, нащадків як русинів так і хрещених татар. Саме в цей час за переказами сюди на полювання приїжджає козак Ядло, який тут оселяється і започаткує нове поселення. З цього часу Ядлівку позначають на картах, про неї згадують в описах мандрівники, вона зазначена в державних переписах.

У 1654 році у селі на нічліг зупинявся патріарх Антіохійський Макарій III разом зі своїм причтом, зокрема своїм сином і секретарем, архідияконом Павлом Халебським (з Алеппо), Булосом ібн аз-Заїм аль-Халябі, відомим мандрівником, чиї замітки про тогочасну Україну відомі в усьому світі. Павло зокрема зауважив, що у тогочасній Ядлівці існувала красива фортеця і пречудова церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці[1].

За козаччини, до 1782 року селище Ядлівка було у складі Баришівської сотні Переяславського полку. Козаки боронили село від татарських набігів, брали участь у козацьких походах.

Перемога. Церква Різдва Богородиці. 1892 рік.

Із запровадженням на Лівобережній Україні поділу на намісництва територія Переяславського полку була поділена між повітами Київського намісництва, причому 8 з 18 його сотень були розформовані між різними повітами. Указом від 9 липня 1783 р. Переяславський полк був реорганізований у регулярний кінний карабінерний полк російської армії. Переяславське козацтво ще деякий час продовжувало існувати як стан, проте вже не становило окремої автономної військової одиниці.

За описом 1787 року у Ядлівці було 534 душі, село у володінні «казених людей», козаків і власника — сотника Федора Ядловича.[2]

Є на мапі 1800 року [3]

З початку ХІХ ст. Ядлівка була у складі Козелецького повіту Чернігівської губернії та пісніше належала до Новобасанської волості цього повіту. Приблизно 1907 року було утворено Ядлівську волость.[4]

Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, парк Слави

За переписом 1897 року в селі мешкало 3440 осіб, серед них — 1644 чоловіків та 1696 жінок. Православними себе назвали 3419.[5]

У 1929 р. в селі було засновано колгосп «Червоний пахар». Першим його головою став Богатирьов Федір. В 1931 році засновано ще дві артілі — «Ленінський шлях» і «Сміла праця». Селяни-колгоспники змушені були ходити на роботу в колгосп, як на панщину, отримуючи за свою працю трішки зерна, що видавалось на трудодні після виконання державного плану хлібозаготівель. За різними свідченнями від голоду загинуло від 800 до 1000 чоловік.[6]

Під час німецько-радянської війни село було повністю спалене. Після війни Ядлівку, з огляду на культ сталінських перемог, переназвали ідеологічним «Перемога».

У селі діє Церква різдва Богородиці, збудована ще далекого 1892 року і дивом вціліла через буремні роки.

Будинки та землі села активно скуповуються мешканцями Києва. Значна частка некорінного населення.

Братська могила радянських військовополонених, які загинули в роки Другої світової війни, село Перемога, біля сільської ради

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2051 особа, з яких 861 чоловік та 1190 жінок.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1428 осіб.[8]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

МоваВідсоток
українська 97,23 %
російська 2,30 %
білоруська 0,27 %
молдовська 0,14 %
вірменська 0,07 %

Жителі

Серед корінних жителів села — козацький рід Красножонів, нащадки козаків Переяславського полку, ймовірно родичі або нащадки козака Федора Красножона, який згадується у списках козаків Баришівської сотні, що проходили присягу 19 січня 1732 року.

Відомі люди

Також

Виноски
  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 278
  3. Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 20 вересня 2021.
  4. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1907 года. — C. 206. http://www.knigafund.ru/books/81186 Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
  5. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — C. 268.
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.56-57

Примітки
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.