Утьосов Леонід Осипович

Леоні́д О́сипович Утьо́сов (справжнє ім'я Лазар (Лейзер) Йосифович Вайсбейн; *9 (21) березня 1895(18950321), Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — †9 березня 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський артист естради, співак і кіноактор єврейського походження, народний артист СРСР (1965).

Леонід Осипович Утьосов
рос. Леонид Утёсов
кадр з фільму «Веселі хлоп'ята»
кадр з фільму «Веселі хлоп'ята»
Ім'я при народженні Лазар Йосифович Вайсбейн
Народився 9 (21) березня 1895[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Україна)
Помер 9 березня 1982(1982-03-09) (86 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність український єврей
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність співак, диригент, керівник оркестру, актор
Роки діяльності 1910—1982
Дружина перша: Олена Йосипівна Гольдіна (сцен. псевдонім Ленська) — з 1914 по 1962); друга — Антоніна Сергіівна Ревельс (1982)
Діти Едіт Утьосова
IMDb nm0882607
Нагороди та премії

 Леонід Осипович Утьосов у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився в Одесі, у багатодітній родині. Навчався в комерційному училищі, паралельно брав уроки музики. Деякий час був гімнастом у мандрівному цирку. З 1912 року виступав у Кременчуцькому театрі мініатюр; тоді ж узяв собі псевдонім Леонід Утьосов.

З 1913 року працював в Одесі в театрах Великому Рішельєвському, Малому Рішельєвському, Херсонському театрі мініатюр, пересувному театрі мініатюр «Мозаїка».

З 1917 року працював у Москві та Петрограді (Ленінграді).

У серпні-вересні 1918 року вперше виступав з концертами в Києві, в Інтимному театрі.[2]

У 1928—1929 роках заснував джаз-оркестр. 8 березня 1929 року оркестр дав перший концерт під назвою «Теа-джаз» на сцені ленінградського Малого оперного театру.

У роки війни вів активну концертну діяльність на фронтах.

Помер у Москві, похований на Новоді́вичому цвинтарі. Його ім'ям названо вулицю в Одесі (колишній Трикутний провулок); на вулиці Дерибасівській йому встановлено пам'ятник.

Фільмографія

Пам'ятник Л.Утьосову в Одесі
  • 1919 — Лейтенант Шмідт — борець за волю (рос. Лейтенант Шмидт — борец за свободу) адвокат Зарудний
  • 1923 — Торговельний дім «Антанта і К» (рос. Торговый дом «Антанта и К») Петлюра
  • 1926 Кар'єра Спірьки Шпандиря (рос. Карьера Спирьки Шпандыря) Спірька Шпандирь
  • 1928 — Чужі (рос. Чужие) червоноармієць Єгоров
  • 1934 Веселі хлоп'ята (рос. Весёлые ребята) Костя Потєхін
  • 1940 — Фільм-концерт (Концерт на екрані) (рос. Фильм-концерт (Концерт на экране)) виконавець пісень
  • 1942 — Концерт фронтові (рос. Концерт фронту) виконавець пісень
  • 1954 — Веселі зірки (рос. Весёлые звёзды) виконавець пісень
  • 1963 — Мелодії Дунаєвського (рос. Мелодии Дунаевского, художньо-документальний)
  • 1971 — З піснею життям (рос. С песней по жизни, художньо-документальний)
  • 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя (рос. Пётр Мартынович и годы большой жизни, художньо-документальний)
  • 1975 — Аркадій Райкін (рос. Аркадий Райкин, документальний)
  • 1980 — Я мить чудову пам'ятаю (рос. Я помню чудное мгновенье, документальний)

Нагороди і почесні звання

Книги, написані Л. Утьосовим

  • Утёсов Л. О. Записки актёра. — М., 1939.
  • Утёсов Л. О. С песней по жизни. — М., 1961.
  • Утёсов Л. О. Спасибо, сердце! Воспоминания, встречи, раздумья. — М., 1976.
  • Утёсов Л. О. Прости-прощай, Одесса-мама! (Стихи. Сост. А. Г. Иванов). — М., 2003.

Цікавинки

Одного разу до Утьосова прибіг товариш, куплетист Лев Зінгерталь, що в артистичному світі мав прізвище «Улюбленець півдня Росії» із жалями, що в нього вкрали фрак, а без вбрання на сцену не випускали. Утьосов негайно рушив до кафе «Фанконі», де розташовувався «штаб» Мишка Япончика. Япончик запрошує співака до столика, проте Утьосов відмовляється, оповівши про крадіжку фрака. На це Япончик наказав «повернути актору шматок хліба» (фрак): за півгодини Утьосов повернувся до театру, де на нього чекав Зінгерталь із землистого кольору лицем та оповів, що люди Япончика привезли 18 фраків.

Пам'ять

У філателії: 16.03.2015 року УКРПОШТА ввела в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою «Леонід Утьосов. 1895—1982» (КОМ 285, ОМК 280). На конверті зображено портрет співака і кіноактора, напис: «Леонід Утьосов. 1895—1982»; мікрошрифт: «УКРАЇНА UKRAINA». На марці зображено оркестр; напис: «УКРАЇНА UKRAINA 2015». Номінал марки — 2,00 грн. Тираж 400 000 примірників. Дизайн Юлії Дюпіної. Конверт з оригінальною маркою надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат „Україна“ по виготовленню цінних паперів».

Примітки

Література

Поштова марка Росії із серії «Популярні співаки російської естради», присвячена Леоніду Утьосову, 1999
  • Бейлин А. Леонид Утёсов. // У кн.: Воображаемый концерт. Рассказы о мастерах советской эстрады. — Л., 1971, с. 102—105.
  • Булгак Л. Г. Леонид Утёсов. // У кн.: Певцы советской эстрады. [Вып. 1.] — М., 1977, с. 3—20.
  • Дмитриев Ю. А. Леонид Утёсов. — М., 1982.
  • Скороходов Г. А. Звёзды советской эстрады. — М., 1982; 2-е изд.: М., 1986 (розділ «Секрет Утёсова», с. 18-33, 2-е вид. с. 25—43).
  • Некролог. — «Советская культура», 1982, 12 марта.
  • Марягин Л. Неизвестный Утёсов. — «Советская эстрада и цирк», 1990, № 6.
  • Мангушев М., Котлярчук Б. Трудные годы «Весёлых ребят». — «Советская эстрада и цирк», 1991, № 12.
  • Ревельс А. С. Рядом с Утёсовым. — М., 1995.
  • Неизвестный Утёсов. Упорядник Г. А. Скороходов. — М., 1995.
  • Александров В. А. Мой Утёсов. — «Нева», 1995, № 6.
  • Лебедєв В. Він став Утьосовим. — «Культура і життя», 1995, 22 березня.
  • Акимов В. В. Леонид Утёсов. — М., 1999.
  • Хорт А. Н. Король и свита. Забавные картинки из жизни Леонида Утёсова, его друзей и его Одессы. — М., 2000.
  • Скороходов Г. А. Леонид Утёсов на эстраде, на пластинках и в кино. // У кн.: Скороходов Г. А. В поисках утраченного. — М., 2000, с. 3—24.
  • Кипнис Г. На перекрёстках встреч. — К., 2001.
  • Імена України в космосі. — Львів — К., 2003.
  • Погадаев В. А., Погадаева П. В. П. Рамли и Леонид Утёсов: параллели творчества. // У кн.: Малайско-индонезийские исследования. Выпуск 16. М., Общество «Нусантара», 2004, с. 208—218.
  • Скороходов Г. А. Диски Леонида Утёсова. // У кн.: Скороходов Г. А. Тайны граммофона. Всё неизвестное о пластинках и звёздах грамзаписи. — М., 2004, с. 36—57; Отколовшийся Яков Скоморовский. // Там же, с. 57—65.
  • Pogadaev Victor, Pogadaeva Polina. Ramlee and Leonid Utesov: Parallels of Creativity. // У кн.: P. Ramlee di Cakera Nusantara. Editor Awang Azman Awang Pawi, Khor Chooi Lian. Universiti Malaysia Sarawak, Kota Samarahan, 2005, p. 239—249.
  • Сафошкин В. Д. Леонид Утёсов. — М., 2005.
  • Генсіцька І. Біля витоків вітчизняного джазу. — «Музика», 2005, № 3.
  • Скороходов Г. А. Леонид Утёсов. Друзья и враги: Н. Эрдман, М. Зощенко, И. Бабель, И. Дунаевский. — М. : АСТ: Олимп, 2007. — 317 с.
  • Олексій Надемлінський про Антоніо Страдіварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетта, Леоніда Утьосова, Сальвадора Далі / О. Надемлінський. — Київ : Грані-Т, 2007. — 144 с. (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-292-381-0 (рос.)
  • Гейзер М. М. Леонид Утёсов (серія «Жизнь замечательных людей»). — М., 2008.
  • Клитин С. С. Теа-джаз Л. Утёсова. // У кн.: Клитин С. С. История искусства эстрады. Учебник. — СПб., 2008, с. 342—345.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга первая. — Одесса — Нью-Йорк: EDNA Media Corp, 2009.
  • Таглина Ольга. Леонид Утёсов (Знаменитые украинцы). — Х., 2009.
  • Кудрявцев Л. А. Знаменитые киевляне и одесситы XX в. — К., 2010.
  • Надеждин Н. Я. Леонид Утёсов: «Тебе не хочется покоя…»: [біографічні оповідання] (серія «Неформальные биографии»). — М., 2011.
  • Амчиславский Б. Леонид Утёсов: легенды и мифы, документы и факты. / Диссертация на соискание ученой степени доктора философии в области искусствоведения. — СПб., МУФО, 2013.
  • Амчиславский Э. Утёсовская энциклопедия, как максимальное информативное издание, компактно вобравшее в себя данные о советской эстраде XX века. / Диссертация на соискание ученой степени доктора философии в области искусствоведения. — СПб., МУФО, 2013.
  • Хорт А. Н. «Леонид Утёсов. С песней по жизни». (Серия «Людям о людях»). — М.: «Вече», 2013.
  • Герасимова Г. П. Утьосов Леонід Йосипович // У кн.: Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 256. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга вторая, часть первая. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2014.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга вторая, часть вторая. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2014.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга третья. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2014.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Одесский консул в столице. Леонид Утёсов: документы и факты. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2015.
  • Мигдаль-Times. Еврейский журнал для всех. — 2015. — № 1. — 32 с. [Номер с заголовком «Человек-оркестр» на обложке целиком посвящён жизни и творчеству Л. Утёсова]
  • Галяс Александр. Утёсов — знакомый и незнакомый. — Одесса, 2016.
  • Скороходов Г. Леонид Утесов. Песня, спетая сердцем. — М.: ООО «ТДАлгоритм», 2017. — 336 с.
  • Железный Анатолий. Леонид Утёсов. Биография, дискография, тексты песен. — К., 2017.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Навсегда Утёсовым остался! Леонид Утёсов в песнях, стихах, эпиграммах, автографах. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2018.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Черное море Леонида Утёсова. Морская тема в жизни и творчестве Леонида и Эдит Утёсовых. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2019.
  • Амчиславский Б., Амчиславский Э. Утёсовская энциклопедия. Том 1. А, Б, В. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2020.
  • Амчиславский Э., Галяс А. Леонид Утёсов: вне сплетен и легенд. — Одесса: Бондаренко М. А., 2020.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.