Уґіс Прауліньш

Уґіс Прауліньш народився в Ризі; з 1963 по 1974 рік навчався в музичній школі імені Еміля Дарзині. Пізніше Прауліньш вивчав диригування та педагогіку в Латвійській академії музики з 1977 по 1982 рік, де він з 1982 по 1983 рік вивчав композицію у класі Яніса Іванова, а з 1984 по 1989 рік – Ґедера Рамана, та фортепіано у класі Валди Калніної з 1977 по 1982 рік та з 1984 по 1989 рік.

У 1970-х роках Прауліньш був активним клавішником у та рок-музикантом у прогресивній рок-групі «Salve» та у 1980-х роках у фольк- та прогресивній рок-групі «Vecās mājas».

Альбом музиканта «Paganu Gadagramata» був записаний у 1988 році з гуртом «Iļģi» з додаванням голосів латвійських народних музикантів. Він вміщує сезонний цикл здебільшого традиційних пісень та інструментальних творів, роблячи наголос на природному розвитку року.[3]

«Missa Rigensis» (2002) була написана для хору хлопчиків Ризького собору та була вперше записана цим хором під керівництом диригента Мартіна Клішана.[4] У 2008 році диригент Стівен Лейтон записав «Missa Rigensis» з хором Триніті-коледжу.[5] Запис був випущений під назвою «Балтійський обмін» (Baltic Exchange) лейблом «Hyperion Records». Прауліньш зазначив, що пишучи цей твір, він хотів «утримувати увагу тільки голосами співаків».[6]

Міннесотське громадське радіо описувало у своєму огляді його різдвяну композицію «Латвійське сонцестояння у Новому світі» як пісню, яка «відганяє самотність, отож люди можуть відчувати справжню радість».[7]

Композиція Прауліньша «Соловей», (на основі однойменної казки Ганса Крістіана Андерсена), записана Стівеном Лейтоном, Міхалом Петрі та датським національним вокальним ансамблем, була номінована на нагороду «Греммі» у двох категоріях – «Найкраща сучасна композиція» та «Найкраще хорове виконання».[8]

У кінці 1990-х Паруліньш написав ораторію «Odi et amo» («Ненавиджу та люблю») для хору хлопчиків та рок-гурту, яка викликала великий резонанс. У 2018 литовець модернізував свій твір у нову версію «Odi et amo 2.0», яка була виконана хором хлопчиків «Uetersen» та Анною-Марією Гефеле.[9]