У нас це неможливо

У 1936 році сенатор Берцеліус «Базз» Уіндріп, харизматичний та владолюбний політик, виграє вибори на пост президента Сполучених Штатів за допомогою популістської програми, обіцяючи призвести країну до процвітання та величі, й обіцяючи кожному громадянину дохід у п'ять тисяч доларів США на рік (близько $ 80 000, з урахуванням інфляції). Зображуючи себе захисником традиційних американських цінностей, Уіндріп легко перемагає своїх супротивників, сенатора Троубріджа та президента Франкліна Делано Рузвельта. Незабаром після обрання Уіндріп починає переслідувати інакодумство, ізолює політичних ворогів у концентраційних таборах, та створює воєнізовану організацію «Мінітмени», що тероризує громадян та просуває політику Уіндріпа і його «корпоративного» режиму. Одним з перших кроків Уіндріпа на посаді президента є усунення впливу Конгресу США, що викликає гнів багатьох громадян, включно з самими законодавцями. «Мінітмени» реагують на протести розгоном демонстрацій багнетами. На додаток до цих дій, адміністрація Уіндріпа, обмежує права жінок та меншин, а також ліквідує штати, розділивши країну на адміністративні сектори. Керують цими секторами відомі бізнесмени або офіцери. Особи, звинувачені у злочинах проти уряду постають перед судом де головують «військові судді». Незважаючи на диктаторський характер таких заходів, більшість американців схвалює їх, бачачи у них хоча й болісні але необхідні кроки для відновлення американської потужності. Інші, що мають менше ентузіазму з приводу перспектив корпоратизму, заспокоюють один одного, кажучи що фашизм «у нас неможливий», звідси і назва роману.

Супротивники Уіндріпа, на чолі з сенатором Троубріджем, утворюють організацію під назвою «Нове підпілля», допомагаючи дисидентам утікати до Канади на манір порятунку рабів за допомогою підпільної залізниці. Один з новобранців «Нового підпілля» — Джессап, головний герой роману, традиційний американський соціал-ліберал, супротивник як корпоратизму, так і комунізму (прихильники комунізму переслідуються адміністрацією Уіндріпа). Участь Джессапа у організації призводить його до роботи у газеті, в якій він пише передовиці й засуджує зловживання нової влади. В результаті його заарештовують і, підкупивши охоронців, він змушений утікати до Канади.

У Канаді він знову приєднається до «Нового підпілля», та їде на північний схід США як шпигун, закликаючи місцевих мешканців протистояти Уіндріпу.

З часом режим Уіндріпа слабшає, оскільки обіцяне економічне процвітання не матеріалізується та зростає кількість розчарованих американців, разом з ними і віце-президент Бікрофт, що також утікає до Канади.

Потім відбувається переворот і до влади приходить держсекретар Сарасон, а президента виганяють до Франції. Сарасон, як виявилося, відносно слабкий правитель, і відбувається ще один переворот де перемагає Генерал Хайк, який з військами входить до Білого Дому, вбиває Сарасона та його сподвижників, та проголошує себе президентом. Після двох переворотів починається певна ерозія влади Корпоративної держави й Хайк відчайдушно намагається пробудити патріотизм невиправданим вторгненням у Мексику. Після наклепи на адресу Мексики у державних газетах, Хайк оголошує мобілізацію для вторгнення в цю країну, що дратує навіть тих, які до цього були твердими прихильниками корпоративної держави. По всій країні спалахують бунти.

Генерал Кун, один з старших офицерів Хайка, дезертує і веде у опозицію більшу частину своєї армії, що дає сили руху опору. Хоча Хайк продовжує контролювати більшу частину країни, невдовзі спалахує громадянська війна. На цьому роман закінчується — армія опозиції намагається зміцнитися на Середньому Заході, Джессап, як і раніше, працює шпигуном опору.

У 1936 році Льюїс та Джон С. Моффітт написали однойменне інсценування роману,[1] яке ставиться до сих пір. Прем'єра сценічної версії відбулася 27 жовтня 1936 року у двадцяти одному театрі США у сімнадцяти штатах.[2] Кіноверсія MGM знаходилась вже на стадії підготовки, коли глава студії Луїс Майєр скасував виробництво, після чого отримав публічну подяку від нацистського режиму у Німеччині. Вілл Гейз, «головний цензор Голлівуду», чиє ім'я отримав Кодекс Гейза, повідомив Майєру про своє занепокоєння що після виходу такого фільму у Голлівуда почнуться проблеми на німецькому ринку.[3]

У 1968 році вийшов один пілотний епізод серіалу «Тінь на землі» (альтернативна назва: «США: Це не може статися тут»), знята Screen Gems, що віддалено базується на сюжеті книги.

Натхненний книгою, режисер-постановник Кеннет Джонсон у 1982 році написав адаптацію під назвою «Штормові попередження». Сценарій був представлений на розгляд NBC, для виробництва телевізійного міні-серіалу, але керівники NBC відкинули первинну версію, стверджуючи, що вона була занадто «мізкуватою» (cerebral) для середнього американця. Щоб зробити сценарій зрозумілішим для пересічних американців, американські фашисти були замінені людожерами-прибульців. Фільм перетворили у фантастичний. Його було названо V.[4]

Рецензенти та літературні критики підкреслювали зв'язок роману з політиком з Луїзіани Г'юї Лонгом, який готувався балотуватися на пост президента у 1936 році.[5] [6] Льюїс зображував американського диктатора на кшталт Гітлера. Починаючи з 1936 року Управління громадських робіт (Works Progress Administration), — агентство, що просувало Новий курс Рузвельта, — ставило театральні версії роману по всій країні.

• Boulard, Garry (1998). Huey Long invades New Orleans: the siege of a city, 1934–36.
• Flanagan, Hallie (1940). Arena, The Story of the Federal Theatre. New York: Duell, Sloan and Pearce. |accessdate= вимагає |url= (довідка)
• Lingeman, Richard R. (2005). Sinclair Lewis: Rebel from Main Street. St. Paul, Minn: Borealis Books. ISBN 978-0-87351-541-2.
• Perry, Keith (2004). The Kingfish in fiction: Huey P. Long and the modern American novel.
• Simpson, MJ. Kenneth Johnson interview. MJSimpson.co.uk. Архів оригіналу за 27 жовтня 2007. Процитовано 12 вересня 2011.