Корпоратизм

Корпорат́изм (від пізньолат. corporatio — об'єднання, співтовариство) — система прийняття рішень та представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.

Форми державної влади й політичні системи
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
Портал • Категорія

Державний корпоратизм

Механізми

У контексті досліджень авторитаризму і сучасної автократії поняття корпоратизм використовується для позначення процесу використання офіційно дозволених та підконтрольних владі громадських організацій для обмеження участі народу в політичному процесі і придушення впливу на владу громадянського суспільства. Перелік таких організацій може включати об'єднання підприємців, профспілки, релігійні громади, правозахисні організації і т. д. Як правило, держава встановлює жорсткі умови на видачу ліцензій цим організаціям, що зменшує їх кількість, дозволяє державі контролювати їх діяльність і стимулює нагляд організацій над своїми членами.

Фашистська Італія

Уряд Муссоліні одним з елементів офіційної доктрини фашизму зробив одне з трактувань корпоративізму, що після закінчення Другої світової війни призвело до дискредитації терміну. У повоєнні роки християни-демократи воліли замість «корпоративізму» використовувати більш загальний термін «солідаризм»[1]. Характерним прикладом такої зміни термінів в офіційних гаслах у повоєнний час є Народно-трудовий союз російських солідаристів.

Путінська Росія

Термін «корпоративна держава» іноді застосовується як характеристика Росії часів президента В. В. Путіна, як в позитивному[2], так і в негативному сенсі[3].

Література
  • Ю. Мацієвський. Корпоративізм// Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.368 ISBN 978-966-611-818-2
  • Казакевич А. Идеология христианской демократии // Ровдо В., Чернов В., Казакевич А. Мировые политические идеологии: классика и современность. Минск: Тонпик, 2007. Гл. 6. ISBN 985-6730-84-8
  • Нойхауз Н. Ценности христианской демократии. М.: Республика, 2005. ISBN 5-250-01916-1

Примітки
  1. Почему Путин не Муссолини Архівовано 14 грудня 2007 у Wayback Machine. (рос.)
  2. «Нельзя допустить, чтобы воины превратились в торговцев». Архів оригіналу за 11 лютого 2011. Процитовано 6 квітня 2016.
  3. FT: союзники Путіна перетворюють Росію в корпоративну державу

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.