Фабріціо Мікколі

Народився 27 червня 1979 року в місті Нардо. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Сан Донато», «Мілан» та «Казарано».

У дорослому футболі дебютував 1996 року виступами за головну команду «Казарано», в якій провів два сезони, взявши участь у 57 матчах третього італійського дивізіону.

Згодом протягом чотирьох сезонів грав у другому дивізіоні за «Тернану», в іграх за яку відзначився 32 голами у 120 іграх, отримавши статус одного з найперспективніших атакувальних гравців італійського футболу.

Влітку 2002 року конкуренцію за гравця виграв «Ювентус», який, щоправда, відразу ж віддав його в оренду до «Перуджі», одного з аутсайдерів Серії A. Після пристойного дебютного сезону на рівні найвищого дивізіону Мікколі перед сезоном 2003/04 приєднався до основної команди «старої сеньйори» і вийшов у її стартовому складі на першу ж гру сезону — матч за Суперкубок Італії 2003, в якому у серії пенальті був обіграний «Мілан». Загалом протягом сезону взяв участь у 38 іграх за «Юве» в усіх турнірах, відзначившись 10-ма голами.

Влітку 2004 року головний тренер «Ювентуса» Марчелло Ліппі прийняв пропозицію очолити національну збірну Італії, а його наступник на посаді у клубі Фабіо Капелло не побачив у Мікколі гравця, що може бути корисним у його баченні тактики команди. Тож сезон 2004/05 нападник розпочав вже у новій команді, якою стала «Фіорентина», яка щойно повернулася до найвищого дивізіону і шукала варіанти посилення складу в умовах обмеженого бюджету, тож погодилася викупити половину прав на нападника за 7 мільйонів євро. У флорентійській команді він став ключовою фігурою в лінії нападу і її найкращим бомбардиром, забивши 12 голів у 35 іграх сезону в Серії A і допомігши їй зберегти місце у найвищому дивізіоні.

По завершенні сезону 2004/05 «Ювентус» і «Фіорентина» провели сліпий аукціон, переможцем якого став туринський клуб, повернувши собі 100% прав на гравця. Попри це нападник не входив до планів його тренерського штабу, тож його було віддано в оренду до португальскої «Бенфіки», де він провів наступні два роки ігрової кар'єри, регулярно відзначаючись забитими голами.

2007 року повернувся на батьківщину, уклавши трирічний контракт з клубом «Палермо», який сплатив за трансфер 4,3 мільйони євро. у новій команді став лідером нападу, зокрема встановивши в сезоні 2009/10 особистий рекорд результативності — 19 голів у 35 іграх чемпіонату. Загалом провів за «Палермо» шість сезонів, а влітку 2013, після завершення чергового контракту з клубом, його залишив, провівши на той момент у його складі 179 матчів і забивши 81 гол в усіх турнірах.

Згодом провів два сезони у друголіговому «Лечче», а завершив ігрову кар'єру на Мальті, де протягом другої половини 2015 року грав за місцеву «Біркіркару».

Протягом 1996–1997 років грав за юнацьку збірну Італії (U-18), загалом на юнацькому рівні взявши участь у 10 іграх і відзначившись 5 забитими голами.

2003 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом наступних двох років провів у її формі 10 матчів, забивши 2 голи.