Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії

Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень — один з семи департаментів уряду Швейцарії, який входить до складу Федеральної адміністрації Швейцарії. Департамент завжди очолює один з членів Федеральної ради Швейцарії, яка виконує роль колективного голови держави. З 2019 року департамент очолює Гі Пармелен[2]. Департамент має нинішню назву з 1 січня 2013 року, а до цього він багато разів перейменовувався.[4]

Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії
(WBF / DEFR)
нім. Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung
фр. Département fédéral de l'économie, de la formation et de la recherche
італ. Dipartimento federale dell'economia, della formazione e della ricerca
рет. Departament federal d'economia, furmaziun e retschertga
Загальна інформація
Країна  Швейцарія
Дата створення 1848
Керівництво діяльністю здійснює Федеральна рада
Керівне відомство Федеральна адміністрація
Штаб-квартира Федеральний палац, Берн[1]
46°56′47″ пн. ш. 7°26′39″ сх. д.
Кількість співробітників 2104 осіб (в 2019 році)[2]
Річний бюджет 12.71 млрд франків[2]
Відповідальний міністр Гі Пармелен[3]
Державний секретар Наталі Гумаз
Підвідомчі органи Рада Федеральної вищої технічної школи та інші
wbf.admin.ch
Швейцарія


Політика та влада Швейцарії

Завданнями департаменту є встановлення правил ведення бізнесу в приватному секторі економіки та в сільському господарстві, представлення інтересів швейцарської економіки на міжнародному рівні, надання професійно-технічної освіти і підготовки, підтримка іновацій і наукових дослідень, забезпечення виплати допомоги по безробіттю та забезпечення ефективного використання земельних й інших природних ресурсів.[2]

Структура

Департамент складається з таких офісів:[2][5]

  • Генеральний секретаріат, який також включає Федеральне бюро справ споживачів.
  • Державний секретаріат з економічних справ — відповідає за національну та міжнародну економічну політику, торгові переговори та трудове законодавство.
  • Державний секретаріат з освіти, досліджень та іновацій — відповідає за національні та міжнародні програми, пов'язані із вищою освітою та з наукою, наприклад за програму "Erasmus+" або за участь в дослідженні космосу.
  • Федеральний офіс сільського господарства — відповідає за здійснення сільськогосподарської політики та за прямі виплати швейцарським фермерам.
  • Федеральний офіс національних запасів — відповідає за запас продуктів й інших речей, необхідних у випадку надзвичайної ситуації.
  • Федеральний офіс з житла — відповідає за державну політику із забезпечення громадян соціальним житлом.
  • Федеральний офіс з цивільної служби.

Також є незалежні органи, які лише адміністративно відносяться до Департаменту:

  • Ціновий аудитор — омбудсмен, відповідальний за нагляд за регульованими цінами.
  • Комісія із конкуренції — забезпечення дотримання принципів конкуренції в економіці та здійснення антимонопольної політики.
  • Федеральний інститут професійно-технічної освіти і підготовки.
  • Швейцарське агентство іновацій.
  • Рада Федеральної вищої технічної школи

Попередні назви департаменту

  • Департамент торгівлі та митниці (1848–1872)
  • Департамент залізниці та торгівлі (1873–1878)
  • Департамент торгівлі та сільського господарства (1879–1887)
  • Департамент промисловості та сільського господарства (1888–1895)
  • Департамент торгівлі, промисловості та сільського господарства (1896–1914)
  • Департамент економічних справ (1915–2012)
  • Департамент економіки, освіти та досліджень (з 2013)

Керівники департаменту

  • Фрідріх Фрей-Ерозе (1848–1853)
  • Вільгельм Матіас Нефф (1854)
  • Мартін Йозеф Мунцінгер (1855)
  • Констан Форнеро (1855–1856)
  • Йозеф Мартін Кнюзель (1857)
  • Констан Форнеро (1858)
  • Йозеф Мартін Кнюзель (1859–1860)
  • Фрідріх Фрей-Ерозе (1861–1866)
  • Вільгельм Матіас Нефф (1867–1873)
  • Йоган Якоб Шерер (1873–1874)
  • Карл Шенк (1875–1877)
  • Йоахім Хеєр (1878)
  • Нюма Дроз (1879–1880)
  • Луї Рюшонне (1881)
  • Нюма Дроз (1882–1886)
  • Адольф Дойхер (1887–1896)
  • Адріен Лашеналь (1897)
  • Адольф Дойхер (1898–1902)
  • Людвіг Форрер (1903)
  • Адольф Дойхер (1904–1908)
  • Йозеф Антон Шобінгер (1909)
  • Адольф Дойхер (1910–1912)
  • Едмунд Шультес (1912–1934)
  • Герман Обрехт (1934–1940)
  • Вальтер Штемпфлі (1940–1947)
  • Рудольф Рюбатель (1948–1954)
  • Томас Голенштайн (1955–1959)
  • Фрідріх Траугот Вален (1960–1961)
  • Ганс Шаффнер (1961–1969)
  • Ернст Бруггер (1970–1978)
  • Фріц Хонеггер (1978–1982)
  • Курт Фурглер (1983–1986)
  • Жан-Паскаль Деламюра (1987–1998)
  • Паскаль Кушпен (1998–2002)
  • Йозеф Дейс (2003–2006)
  • Доріс Лойтгард (2006–2010)
  • Йоган Шнайдер-Амманн (2010–2018)
  • Гі Пармелен (з 2019)

Див. також

Примітки

  1. Information and official documents (Інформація та офіційні документи) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
  2. The Swiss Confederation — a brief guide (ст. 69) Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine. (англ.)
  3. Guy Parmelin, Federal Councillor (Член Федеральної Ради Гі Пармелін) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
  4. EAER instead of FDEA: Departmental reform implemented (англ.)
  5. Federal offices and agencies (Федеральні офіси та агенції) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.