Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії
Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень — один з семи департаментів уряду Швейцарії, який входить до складу Федеральної адміністрації Швейцарії. Департамент завжди очолює один з членів Федеральної ради Швейцарії, яка виконує роль колективного голови держави. З 2019 року департамент очолює Гі Пармелен[2]. Департамент має нинішню назву з 1 січня 2013 року, а до цього він багато разів перейменовувався.[4]
| Федеральний департамент економіки, освіти та досліджень Швейцарії | |
|---|---|
| (WBF / DEFR) | |
|
нім. Eidgenössisches Departement für Wirtschaft, Bildung und Forschung фр. Département fédéral de l'économie, de la formation et de la recherche італ. Dipartimento federale dell'economia, della formazione e della ricerca рет. Departament federal d'economia, furmaziun e retschertga | |
 .jpg.webp) | |
| Загальна інформація | |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Швейцарія |
| Дата створення | 1848 |
| Керівництво діяльністю здійснює | Федеральна рада |
| Керівне відомство | Федеральна адміністрація |
| Штаб-квартира |
Федеральний палац, Берн[1] 46°56′47″ пн. ш. 7°26′39″ сх. д. |
| Кількість співробітників | 2104 осіб (в 2019 році)[2] |
| Річний бюджет | 12.71 млрд франків[2] |
| Відповідальний міністр | Гі Пармелен[3] |
| Державний секретар | Наталі Гумаз |
| Підвідомчі органи | Рада Федеральної вищої технічної школи та інші |
| wbf.admin.ch | |
 | |
Швейцарія.svg.png.webp) Політика та влада Швейцарії |
|---|
|
Законодавча влада
|
|
Виконавча влада
|
|
Судова влада
|
|
Фінансова політика |
|
Вибори та референдуми |
Завданнями департаменту є встановлення правил ведення бізнесу в приватному секторі економіки та в сільському господарстві, представлення інтересів швейцарської економіки на міжнародному рівні, надання професійно-технічної освіти і підготовки, підтримка іновацій і наукових дослідень, забезпечення виплати допомоги по безробіттю та забезпечення ефективного використання земельних й інших природних ресурсів.[2]
Структура
Департамент складається з таких офісів:[2][5]
- Генеральний секретаріат, який також включає Федеральне бюро справ споживачів.
- Державний секретаріат з економічних справ — відповідає за національну та міжнародну економічну політику, торгові переговори та трудове законодавство.
- Державний секретаріат з освіти, досліджень та іновацій — відповідає за національні та міжнародні програми, пов'язані із вищою освітою та з наукою, наприклад за програму "Erasmus+" або за участь в дослідженні космосу.
- Федеральний офіс сільського господарства — відповідає за здійснення сільськогосподарської політики та за прямі виплати швейцарським фермерам.
- Федеральний офіс національних запасів — відповідає за запас продуктів й інших речей, необхідних у випадку надзвичайної ситуації.
- Федеральний офіс з житла — відповідає за державну політику із забезпечення громадян соціальним житлом.
- Федеральний офіс з цивільної служби.
Також є незалежні органи, які лише адміністративно відносяться до Департаменту:
- Ціновий аудитор — омбудсмен, відповідальний за нагляд за регульованими цінами.
- Комісія із конкуренції — забезпечення дотримання принципів конкуренції в економіці та здійснення антимонопольної політики.
- Федеральний інститут професійно-технічної освіти і підготовки.
- Швейцарське агентство іновацій.
- Рада Федеральної вищої технічної школи
Попередні назви департаменту
- Департамент торгівлі та митниці (1848–1872)
- Департамент залізниці та торгівлі (1873–1878)
- Департамент торгівлі та сільського господарства (1879–1887)
- Департамент промисловості та сільського господарства (1888–1895)
- Департамент торгівлі, промисловості та сільського господарства (1896–1914)
- Департамент економічних справ (1915–2012)
- Департамент економіки, освіти та досліджень (з 2013)
Керівники департаменту
- Фрідріх Фрей-Ерозе (1848–1853)
- Вільгельм Матіас Нефф (1854)
- Мартін Йозеф Мунцінгер (1855)
- Констан Форнеро (1855–1856)
- Йозеф Мартін Кнюзель (1857)
- Констан Форнеро (1858)
- Йозеф Мартін Кнюзель (1859–1860)
- Фрідріх Фрей-Ерозе (1861–1866)
- Вільгельм Матіас Нефф (1867–1873)
- Йоган Якоб Шерер (1873–1874)
- Карл Шенк (1875–1877)
- Йоахім Хеєр (1878)
- Нюма Дроз (1879–1880)
- Луї Рюшонне (1881)
- Нюма Дроз (1882–1886)
- Адольф Дойхер (1887–1896)
- Адріен Лашеналь (1897)
- Адольф Дойхер (1898–1902)
- Людвіг Форрер (1903)
- Адольф Дойхер (1904–1908)
- Йозеф Антон Шобінгер (1909)
- Адольф Дойхер (1910–1912)
- Едмунд Шультес (1912–1934)
- Герман Обрехт (1934–1940)
- Вальтер Штемпфлі (1940–1947)
- Рудольф Рюбатель (1948–1954)
- Томас Голенштайн (1955–1959)
- Фрідріх Траугот Вален (1960–1961)
- Ганс Шаффнер (1961–1969)
- Ернст Бруггер (1970–1978)
- Фріц Хонеггер (1978–1982)
- Курт Фурглер (1983–1986)
- Жан-Паскаль Деламюра (1987–1998)
- Паскаль Кушпен (1998–2002)
- Йозеф Дейс (2003–2006)
- Доріс Лойтгард (2006–2010)
- Йоган Шнайдер-Амманн (2010–2018)
- Гі Пармелен (з 2019)
Примітки
- Information and official documents (Інформація та офіційні документи) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
- The Swiss Confederation — a brief guide (ст. 69) Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine. (англ.)
- Guy Parmelin, Federal Councillor (Член Федеральної Ради Гі Пармелін) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
- EAER instead of FDEA: Departmental reform implemented (англ.)
- Federal offices and agencies (Федеральні офіси та агенції) — офіційний сайт Федерального департаменту економіки, освіти та досліджень Швейцарії (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.