Правова система Швейцарії

Правова система Швейцарії входить до групи країн романо-германського типу правової системи. Перше в історії положення про розвиток безпосередньо Швейцарського права були зумовлені та висвітлені в договорі «Про створення Швейцарського союзу». Цей правовий документ поклав основу для створення та розвитку держави Швейцарії та її права. Вже потім, виходячи з цього документа, і розвивались законодавство Швейцарії та сама держава. Пізніше в розвитку держави та права Швейцарії відіграли важливу роль такі правові документи: Поповська Хартія 1370 р., яка закріплювала чіткі розмежування між світською та церковною юрисдикцією, Кароліна — кримінально-судове уложення 1532 р[1].

У період Гельветичної республіки (1798—1803), після входження французьких військ, було видано низку законодавчих актів, серед них Кримінальний кодекс 1799 р., який був виданий на основі Французького кодексу 1791 р. Оскільки в той період Швейцарія була залежна від французького права, то всі законодавчі акти видавалися на основі французького законодавства, зокрема великий вплив на території Швейцарії мав Цивільний кодекс 1804 р.[1]

Вже з початком 20 століття, в праві Швейцарії активно вилучалися застарілі норми середньовічного права. Процес уніфікації та розвитку права розпочався з прийняття Конституції Швейцарії 1874 р., та з внесеним змінами до неї, які були прийняті в 1898 р. Пізніше було прийнято Цивільний кодекс Швейцарії, який вступив в дію в 1912 р., та в кий було внесено ряд змін, для приведення його у до відповідного рівня, для ефективного регулювання суспільних відносин. Так і надалі розвивалось право Швейцарії, та видавалися різні нормативні акти, які дають змогу говорити про унікальність правової системи Швейцарії[2].

За формою державного устрою Швейцарія є федерацією, яка поділяється на 23 кантони та 3 кантони діляться на півкантони. Швейцарія має різного рівня форми міського управління та самоврядування. Кожний кантон самостійно вирішує питання внутрішньо-організаційного характеру. На підставі цього можна сказати, що окремі землі федерації (кантони) мають право на видання різних актів правового характеру. В кoжному кaнтоні дiє власна Кoнституція, яка приймається парламентом кантону, адже кoжний кaнтон має постійні пaрламент і yряд. Але межі їхнього суверенітету визначаються в фeдеральній Кoнституції Швeйцарії. У ст. 3 зазначається: «Кантони є суверенними в межах, в яких їх суверенітет не обмежується Федеральною Конституцією; вони виконують всі права, які не передані Конфедерації»[3].

Законодавча влада в Швейцарії належить парламенту, який видає нормативно-правові акти, які спрямовані на регулювання суспільних відносин.

Важлива роль належить Конституції Швейцарії, якa зaкріплює oснови фeдерального устрою. Кaнтони мaють досить великі пoвноваження, зокрема кантони мають право приймати акти міжнародного значення в мeжах влаcних пoвноважень, тaкож ці aкти нe пoвинні суперeчити зaконам Федерації.

В законодавстві Швейцарії висвітлений принцип розподілу влади, згідно з яким одна гілка влади не має права втручатися в діяльність іншої. Ці положення закріплюються в Конституції Швейцарії.

Правова система Швейцарії займає важливе місце в системі романо-германського права. Але здебільшого норми, які закріплені в законодавстві країни, були запозичені з більш розвинутих правових систем даного типу правової сім'ї, зокрема Німеччини та Франції. Але не варто говорити про те, ще право Швейцарії не мало взагалі ніякого значення для розвитку романо-германського права. В правову систему країни входять такі нормативно-правові акти, які за юридичною технікою мають передове значення не тільки для регулювання суспільних відносин, але й певні норми цих актів рецептувались іншими країнами романо-германської правовї сім'ї, зокрема при розробленні Українського законодавства, нормотворці зверталися до Швейцарського Цивільного та Кримінального кодексів, що добре виражає вагому роль права Швейцарії серед всіх країн романо-германського права[2].

Судова система Швейцарії складається з Федерального суду, що є найвищим судовим органом загальної юрисдикції, та судів окремих земель федерації, тобто кантонів. Також важливим моментом є те, що як Федеральний суд Швейцарії так і суди кантонів можуть використовувати як загальнодержавні акти, так i акти кантонів.

Склад Федерального суду обирається на Федеральних зборах, строком на 6 років. У Федеральному суді, обов'язково, мають бyти присутні вcі, три офіційні мови (французька, німецька та італійська), ще положення закріплене в Конституції. У судовій системі Швейцарії відсутні суди, які розглядають окремі категорії справ, а цим займаються судові палати Федерального суду. Ці палати складаються з 5-7 суддів. Дві палати здійснюють судовий розгляд конституційних та адміністративних справ. Також дві розглядають цивільні справи, одна палата розглядає питання, які стосуються стягування боргів, та одна — питання стосовно банкрутства. Також існує Касаційна палата, яка розглядає кримінальні справи. Конституція Швейцарії дозволяє при необхідності створювати окремі палати, які будуть діяти на тимчасовій основі[7].

Федеральний суд виступає першою та єдиною інстанцією, що розглядає конституційні питання які виникають між владою федерації та владою окремих земель федерації, а також скарги громадян, щодо порушення їх конституційних прав. Також Федеральний суд виступає касаційною інстанцією щодо вироків вищих судів кантонів.

В судовій системі існує самостійний підрозділ Федерального суду в Люцерні, який виступає Федеральним судом щодо питань по соціальному страхуванню. Він складається з 7 суддів і розглядає скарги на рішення кантональних судів з питань виплати пенсій та допомог[7].

Діяльність судів кантонів регулюється їхніми конституціями та має певні особливості. У більшості кантонів ці суди є найвищою судовою інстанцією, де може розглядатися апеляційний розгляд вироків нижчих судів. І лише в деяких кантонах вони виступають судами першої інстанції та розглядають окремі категорії цивільних і кримінальних справ. Існують так звані поліцейські суди, що розглядають малозначні кримінальні справи, розгляд яких здійснюється одноосібно мировим суддею. Кримінально карні злочини і проступки, які вчинені підлітками, вирішуються в судах у справах неповнолітніх.

У більш великих кантонах, існують інші спеціалізовані суди. Зокрема, для розгляду комерційних спорів створені торгові суди, у складі яких представлено як професійні судді (зазвичай 2-3), тому і представники ділових кіл, обрані кантональному радами. Конфлікти у сфері трудових відносин розбираються в судах по трудових спорах, до складу яких входять професійний суддя і представники підприємців та найманих працівників. У ряді округів і на федеральному рівні діють спеціальні органи (комісії тощо) адміністративної юстиції[7].

1. Конституція Швейцарії
2. Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис … д-ра юрид. наук: 12.00.10 / Іван Володимирович Назаров . — Харків: Б.в., 2011.
3. Порівняльне правознавство за загальною редакцією академіка НАПрН України О. В. Петришина 2012 Харків
4. http://www.zen.in.ua/sh/shvejcarіya-shvejcarska-konfederacіya/sudova-sistema-organi-kontrolyu
5. http://www.zen.in.ua/sh/shvejcarіya-shvejcarska-konfederacіya/pravova-sistema-zagalna-xarakteristika
6. Правова система ФРН
7. http://kommentarii.org/strani_mira_eciklopediy/chveicariy.html