Федеріго Енрікес
Федеріго Енрікес[7] або Енріквес[8] (італ. Federigo Enriques, 5 січня 1871 — 14 червня 1946) — італійський математик, відомий завдяки своїй класифікації алгебричних поверхонь.
| Федеріго Енрікес | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Abramo Giulio Umberto Federigo Enriques |
| Народився |
5 січня 1871[1][2][…] Ліворно, Тоскана, Італія[3] |
| Помер |
14 червня 1946[1][2][…] (75 років) Рим, Італія[2][3] |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | математик, історик математики, філософ, викладач університету, письменник-документаліст |
| Alma mater | Вища нормальна школа (1891)[2], Пізанський університет (1891)[2] і Вища нормальна школа[4] |
| Галузь | алгебрична геометрія |
| Заклад | Римський університет ла Сапієнца[2], Болонський університет[2] і Туринський університет[2] |
| Вчителі | Edgardo Cianid |
| Відомі учні | Roberto Bonolad[5], Oscar Chisinid[2], Alfredo Franchettad[4] і Pol Burniatd[4] |
| Членство | Леопольдина, Національна академія деї Лінчеї, Міжнародна академія історії наукиd, Q16606942?[6], Академія моральних і політичних наук і Туринська академія наук[3] |
| Родичі | Гвідо Кастельнуово |
 Федеріго Енрікес у Вікісховищі | |
Життєпис
Федеріго Енріквес народився в Ліворно в сім'ї євреїв-сефардів Джакомо Енрікеса (торговець килимами) і Матильди Коріат (уродженка Тунісу, де проживала численна громада євреїв з Ліворно). Федеріго був другою дитиною, крім нього в родині росли сестра Ельбіна (згодом дружина математика Гвідо Кастельнуово) і брат Паоло.
1891 року закінчив Пізанський університет. У 1894—1902 роках працював у Болонському університеті, від 1897 року на посаді професора; у 1902—1923 роках — професор Брюссельського, від 1923 року — Римського університетів.
Основні праці стосуються алгебричної геометрії, історії та філософії математики. Він співпрацював з Кастельнуово, Коррадо Сегре і Франческо Севері. Більшість відомого на цей момент про алгебричні поверхні відкрито за безпосередньої участі Енрікеса і зібрано в його трактаті Алгебричні поверхні. У 1960-х роках методи Енрікеса критично переглянуто.[9]
Праці
- Enriques F. Lezioni di geometria descrittiva. Bologna, 1920.
- Enriques F. Лекции по проективной геометрии. Итальянское издание 1898 и немецкое издание 1903.
- Enriques F. Lezioni sulla teoria geometrica delle equazioni e delle funzioni algebriche. Bologna, 1915—1934. Volume 1, Volume 2, Volume 3-4.
- Severi F. Лекции по алгебраической геометрии. Итальянское издание 1908 и немецкое издание 1921.
- Castelnouvo G., Enriques F. Die algebraischen Flaechen. Обзор III C 6 в мат. энциклопедии.
- Enriques F. Le superficie algebriche. Bologna, 1949.
Див. також
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Архів історії математики Мактьютор
- Туринська академія наук — 1757.
- Математична генеалогія — 1997.
- https://books.google.es/books?id=SVI8ftMVE3gC — С. 126.
- Israel G. Dizionario Biografico degli Italiani — 1993. — Vol. 42.
- И. Я. Депман. Федериго Энриквес (1871–1946) (некролог) // УМН. — Т. 2, вип. 4 (20). — С. 207–208.
- Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
- см. Труды мат. института им. В. А. Стеклова. Т. LXXV.
Посилання
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Федеріго Енрікес в архіві MacTutor (англ.)
- Centro Studi Enriques (італ.)